45 років тому Динамо здобуло перший Кубок володарів Кубків



14 травня 1975 року на полі стадіону «Санкт-Якоб» в Базелі київське «Динамо» вперше в своїй історії грало в фіналі європейського турніру – Кубка володарів Кубків. Суперником підопічних Валерія Лобановського був угорський «Ференцварош», який, безумовно, також мав намір завоювати почесний трофей.

Шлях до фіналу

Для того, щоб дістатися до вирішального поєдинку, кожен із суперників подолав чотири раунди.

«Динамо» початок виступ з протистояння з болгарським ЦСКА, який динамівці обіграли з мінімальним рахунком і вдома (1: 0), і на виїзді (1: 0). Далі було важке протистояння з німецьким «Айнтрахтом» з Франкфурта-на-Майні (3: 2 на виїзді і 2: 1 вдома), не менше напружені поєдинки з турецьким «Бурсаспора» (1: 0 на виїзді і 2: 0 вдома) і подолання бар’єру у вигляді голландського ПСВ з Ейндховена (3: 0 вдома і 1: 2 на виїзді).

Якщо динамівці на шляху до фіналу зазнали однієї поразки, то «Ференцварош» до зустрічі з «Динамо» залишався небитих. «Фраді», як називають команду у вболівальницьких колах, переміг «Кардіфф Сіті» з Уельсу (2: 0 вдома і 4: 1 на виїзді), тільки за рахунок голу на виїзді здолав міцний «Ліверпуль» (1: 1 в гостях і 0 : 0 вдома), розібрався зі шведським «Мальме» (3: 1 на виїзді і 1: 1 вдома) і не без зусиль пройшов сербську «Црвену Звезду» (2: 1 вдома і 2: 2 на виїзді).

Варто відзначити, що ні «Динамо», ні «Ференцварош» до старту турніру не вважалися фаворитами в боротьбі за почесний трофей, але цей факт не завадив командам зіграти між собою на «Санкт-Якобі».

Підготовка до матчу

Динамівці прилетіли в Базель спецрейсом з Києва за три доби до поєдинку, увечері 11 травня. Нашу команду зустрічала в аеропорту група швейцарських журналістів, але взяти великі коментарі у футболістів або тренерів їм не вдалося – окрім мовного бар’єру, також потрібно було враховувати важливість майбутнього матчу. Оселилася ж динамівська делегація в готелі «Інтернасьональ», в той час як для «Ференцвароша» був передбачувано зарезервований інший готель – мовляв, ви ще надивитеся один на одного на футбольному полі.

Варто відзначити, що обидва тренери зіткнулися з кадровими проблемами напередодні фіналу. У «Динамо» не зміг зіграти віддалений в півфіналі з ПСВ півзахисник Володимир Веремєєв (до речі, футболіст таки поїхав в Базель, спостерігаючи за грою з-за воріт як фотокореспондент), а «Ференцварош» з тієї ж причини залишився без ключового гравця оборони і свого капітана Ласло Балинта.

Крім цього, пошкодження отримали в матчі чемпіонату СРСР з «Араратом» Мунтян, Онищенко і Блохін. Причому останньому наклали кілька швів, заборонивши тренуватися протягом десяти днів. «Мої діла не радували: на останній перев’язці лікар і думати заборонив про гру. «Послухайте, – говорив він, – я розумію ваш стан. Але це не той випадок, коли потрібно ризикувати. Адже ви не на фронті, а потім – скільки ще буде футбол у вашому житті … »- згадував Олег Володимирович у своїй автобіографії. Але тоді, 14 травня 1975 го, Олег все ж вийшов на поле, і не просто зіграв, відбуваючи номер, але і забив м’яч.

гра

Зі стартовим свистком обидві команди наочно продемонстрували, що відсиджуватися в обороні і чекати помилку суперника не збираються, і активно пішли вперед. Але якщо угорці свої зусилля до ударів по воротах Рудакова не доводили, то динамівці вже на 17-й хвилині відкрили рахунок. Буряк, перебуваючи на правому фланзі, зауважив Блохіна, який знаходився на протилежній бровці, і ідеальним по точності пасом метрів на сорок буквально вклав м’яч в ноги нападнику. Олег цілком міг сам просуватися до воріт, але знайшов у вигідній позиції перед самою штрафним майданчиком Онищенко, який і пробив невідпорно по воротах.

Підопічні Валерія Лобановського відразу спробували закріпити успіх, затиснувши здеморалізованого суперника на його половині поля, але подвоїти перевагу їм вдалося лише незадовго до закінчення першого тайму. Онищенко, перебуваючи на правому фланзі, отримав передачу від Мунтяна, наблизився до штрафного і несподівано для всіх – і чужих, і своїх – пробив метрів з 25-ти, потрапивши точно в дев’ятку воріт. Цей гол став для Онищенко вже сьомим в турнірі, що зробило його кращим бомбардиром «Динамо» в поточному розіграші Кубка Кубків, причому всі сім раз нападник відзначився в перших таймах (також динамівець відзначився один раз на виїзді і двічі вдома з «Айнтрахтом», по одному разу на виїзді з «Бурсаспора» і вдома з ПСВ).

Другий тайм гравці «Ференцвароша» почали агресивно, тим самим демонструючи, що втрачати їм нічого, але динамівці досить швидко заспокоїли гру і, багато контролюючи м’яч за рахунок пасу, перевели її в зручне для себе русло. А на 66-й хвилині киянам і зовсім вдалося забити ще, тим самим перетворивши останні 25 хвилин, які залишалися до завершення поєдинку, на формальність. Мунтян в черговий раз чудово впорався з функцією диригента, пасом від центрального кола знайшовши на звичному лівому фланзі Блохіна, а Олег сміливо попрямував до воріт, обігравши на своєму шляху трьох суперників, і точно пробив в ближній кут. Примітно, що якщо Онищенко свої сім м’ячів в Кубку Кубків-1974/1975 забив в перших таймах, то Блохін свої п’ять точних ударів завдав по друге 45-хвилинах.

Слова після матчу

Валерій Лобановський, головний тренер «Динамо»: «Ми виграли фінальний матч перш за все завдяки добре розробленій тактиці. План на гру полягав у тому, щоб позбавити суперника оперативного простору, не дозволити «Ференцварошу» зіграти на контратаках, – гострота яких у виконанні угорської команди нам була відома. При зриві атак відразу відходити назад і тим самим створити собі оперативний простір. Ігрове завдання команда виконала. Хід матчу і результат кажуть самі за себе. Успіх «Динамо» в турнірі забезпечила ретельна підготовка до матчів цього турніру, створення моделей гри з конкретними суперниками, а також те, що всі гравці чітко виконали все заплановане. Слід сказати, що перед грою з «Ференцварош» ми зіткнулися з низкою труднощів. Зокрема, напередодні матчу отримали серйозні травми кілька футболістів ».

Олег Базилевич, тренер «Динамо»: «Ми цю перемогу чекали, вірили в неї, боролися і, здається, зробили все, що можна. Знали, що в фіналі ми фаворити, і від того, що виграш досягнуто настільки переконливо і беззастережно, нам вдвічі радісно. Наша команда показали гру такого класу, не залишивши сумнівів у правомірності її успіху в турнірі ».

Ене Дальнокі, головний тренер «Ференцвароша»: «Зіграність динамівців, їх взаєморозуміння і взаємовиручка були просто фантастичними! Нас сьогодні перевершили в усіх компонентах гри. Захоплююся «Динамо» і заявляю: в Європі з’явився ще один суперклуб! »

Артеміо Франкі, президент УЄФА: «Давно я не бачив фіналів, де одна з команд настільки переконливо доводила б свою перевагу над суперником. «Динамо» – клуб найвищого міжнародного класу ».

Луїс Арнаіс, іспанська оглядач: «Тим, хто ще говорить про так званої механізації радянського футболу, про відсутність резервів, недостатньою технічності і гостроті, київська команда« Динамо »дала урок сучасного футболу».

«Трібюн», швейцарська газета: «Легенда, згідно з якою росіяни в футболі залишаються роботами, сліпо наслідують одному і тому ж варіанту, перестала існувати. Її поховали офіційно і остаточно на стадіоні «Санкт-Якоб». Ті, хто були там, спостерігали це на власні очі, інші могли переконатися по телебаченню ».

«Ля Сьюісс», швейцарська газета: «Одна команда була на полі в цьому матчі і показала гру, яку швейцарці давно вже не бачили. З такою грою, яка була представлена ​​нашим глядачам динамівцями в середу, важко назвати клуб, який зміг би в той день встояти проти них ».

Кубок Кубків-1974/1975, фінал

«Динамо» (Київ, СРСР) – «Ференцварош» (Будапешт, Угорщина) – 3: 0

14 травня 1975 року. Базель, стадіон «Санкт-Якоб Парк». 10 897 глядачів.

«Динамо»: Рудаков, Коньков, Решко, Фоменко, Матвієнко, Трошкін, Мунтян, Колотов, Онищенко, Буряк, Блохін.

«Ференцварош»: Геці, Мартош, Патакі, Раб, Медьєші, Юхас, Нілоші (Онхаус, 60), Муха, Сабо, Мате, Мадяр.

Голи: Онищенко (18, 39), Блохін (67).

        

    



Источник – tribuna.com

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *