АМКУ може відкотити продаж «труби Медведчука» та АЗС «Glusco»


АМКУ може відкотити продаж «труби Медведчука» та АЗС «Glusco»

18.02.2021
  //   5 Переглядів

АМКУ може відкотити продаж «труби Медведчука» та АЗС «Glusco»У Антимонопольного комітету України є інструмент та сценарій, за яким можна цілком легально скасувати раніше надані дозволи на придбання підприємств, що володіють стратегічним дизельним трубопроводом та великою мережею автозаправок.
Трубопровід «Медведчука-Шефера-Вороб’я»
За останні роки АМКУ двічі надавав дозвіл на зміну власників ТОВ «Прикарпатзахідтранс», що володіє українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок».
У 2015 році Комітет дозволив швейцарській компанії «International Trading Partners AG», бенефіціаром якої є маловідомий широкому загалу громадянин Німеччини А. Шефер, придбати трубопровід у російської держкомпанії «Транснєфть». А напередодні президентських виборів 2019 року дозволив придбати понад 50% у статутному капіталі «Прикарпатзахідтрансу» білоруському підприємству «Нафтобітумний завод» М. Вороб’я (цей бізнесмен входить до близького оточення президента Білорусі О. Лукашенка).
Останнє рішення АМКУ сьогодні може бути переглянуте та скасоване самим відомством, що дасть додаткові юридичні підстави для повернення «труби Медведчука» під контроль держави.
Так, в 2015 році АМКУ погодив угоду, на підставі якої «Прикарпатзахідтранс» разом з нафтопродуктопроводом придбала швейцарська компанія «International Trading Partners AG», яка нібито контролюється німцем Анатолієм Шефером. За нашими даними, на той момент відомство направило запити у компетентні органи щодо реальних бенефіціарних власників компанії та в цілому щодо транзакції, проте не отримало даних та доказів, які могли б слугувати підставою для ненадання дозволу. При цьому, тоді трубопровід фактично не працював, та його запуск залежав, у тому числі, від наміру Росії продавати нам нафтопродукти «на іншому кінці труби».
Після надання дозволу відомством в ЗМІ з’явилися чисельні публікації щодо того, що справжнім покупцем є не німецький громадянин А. Шефер, а кум Путіна В. Медведчук. Отже не дивно, що після придбання нафтопродуктопровід запрацював та поставки палива почали здійснювати компанії, що перебували під контролем людей з оточення цього ж В. Медведчука.
Отже, за наявності доказів, що на момент отримання дозволу реальним покупцем був не А. Шефер, а В. Медведчук – це могло б бути беззаперечною підставою для скасування рішення АМКУ, як такого, що прийнято на підставі недостовірної інформації та без врахування істотних обставин, що не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення.
Могло б, але не буде через те, що відомство запізнилося з переглядом на два місяці. Адже за законодавством термін давності щодо перегляду рішення з цих підстав становить 5 років і сплинув в грудні 2020 року. Але по іншим двом транзакціям, що сталися пізніше, час ще є, та якщо Комітет поквапиться, то встигне.
Так, відомство встигає на цій же підставі переглянути своє рішення про надання дозволу білоруській компанії М. Вороб’я на придбання більше 50% частки в статутному капіталі «Прикарпатзахідтранс». Тим більш, якщо в першому випадку, в 2015 році, АМКУ звернувся до правоохоронців, але нічого від них не отримав. То в другому випадку, в 2019 році, відомство так сильно квапилося з наданням дозволу, що вирішило не витрачати час на переписки з СБУ, СЗР та РНБО. Навіть не дивлячись на те, що на цьому наполягали працівники відомства, що зафіксовано в матеріалах справи.
 
Автозаправки «Медведчука-Моісєєва»
Так само може бути переглянуто й ще одне рішення АМКУ про надання дозволу швейцарській фірмі «Glusco Energy» на придбання акцій компанії «Rosneft Management Company Limited» (російська група «Роснєфть»). Компанії «Rosneft Management Company Ltd» разом з «Fargrade Ltd» на той момент були власниками ТОВ «Схід» (Київ), яка володіла мережею із 127 АЗС під торговими марками «Formula», «ТНК» та «Золотий гепард».
Бенефеціаром швейцарської компанії тоді значився такий собі громадянин Ізраїлю Н. Моїсеєв, який через свої компанії контролював близько 30% поставок дизельного палива до України через морські порти, а також був одним із найбільших імпортерів скрапленого газу з Росії. Його ЗМІ також відносили до оточення В. Медведчука, якого і називали реальним покупцем мережі АЗС.
У випадку, якщо правоохоронцями буде доведено, що контроль набув фактично не Н. Моїсеєв, а той самий В. Медведчук, АМКУ має зацікавити не тільки факт надання недостовірної інформації, а й питання загрози монополізації ринку та обмеження конкуренції. Адже транспортування нафтопродуктів трубопроводом – найдешевший спосіб логістики. Отже, зосередження транспортування трубопроводом, морем, нафтобаз, нафтопереробних заводів, оптової та роздрібної реалізації пального «в одних руках» безспірно надає переваги в конкуренції та створює потужного гравця на ринку, з яким змагатися іншим учасникам буде майже неможливо.
Крім цього, за даними наших джерел, АМКУ на момент голосування знав, що транзакція фінансується за рахунок залучення кредитних коштів російського банку, проте не приділив достатньої уваги перевірці «російського сліду».
А чи можна обійтися без скасування цих дозволів? – запитаєте ви. Можна все. Проте це створить додаткові юридичні колізії та перешкоди в подальшому процесі між Україною та власниками нафтових активів, якщо ми дійсно налаштовані відновити справедливість законним шляхом. Адже погодьтеся, посилатися на незаконність купівлі-продажу, маючи дійсний дозвіл конкурентного відомства, де в якості покупців фігурують інші особи, не є коректним з правової точки зору. Тим більш, коли всі підстави для скасування цих рішень є в наявності, проте держава з незрозумілих причин залишає їх чинними.
 
«Ліга антитрасту»



Источник – nashigroshi.org/

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *