АРМА vs АМКУ: чи може Комітет змінити хід історії в конкурсі на управління УМХ?


АРМА vs АМКУ: чи може Комітет змінити хід історії в конкурсі на управління УМХ?

01.09.2020
  //   5 Переглядів

АРМА vs АМКУ: чи може Комітет змінити хід історії в конкурсі на управління УМХ?Тетяна Симоненко, фахівець з питань антимонопольної діяльності платформи «Ліга антитрасту»
Перший конкурс на визначення управителя активів Українського Медіа Холдингу (УМХ) отримав резонанс та був розкритикований учасниками ринку. Як результат – фіаско. АРМА так і не змогла обрати управителя, оскільки учасники, начебто, не дотрималися всіх вимог при оформленні й подачі документів. А тому Агентство повторно оголосило конкурс, призначивши дедлайн для подачі документів на 28 серпня.
Цього разу АРМА було деталізовано інформацію, які саме активи та за якою адресою передаються в управління. Це корпоративні права 72 юридичних осіб; акції (цінні папери) 7 юридичних осіб; майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послу; чимало нерухомого майна (гаражі, земельні ділянки, нежилі приміщення та ін.); рухоме майно (поліграфічне обладнання у кількості 20 одиниць).
 
Яку роль Антимонопольний комітет грає в конкурсах АРМА?
10.07.20 АМКУ попередив АРМА і суб’єктів господарювання, які планують брати участь в конкурсі, що отримання активів/корпоративних прав УМХ може підпадати під визначення концентрації і потребувати отримання відповідного дозволу. Заява до АМКУ про отримання такого дозволу може бути подана учасниками як до початку конкурсної процедури, так і після, але не пізніше 30 днів з дати оголошення переможця.
Без дозволу Комітету концентрація забороняється. Сама заява може бути поданою АРМА та обраним за конкурсом суб’єктом-управителем.
 
Чи можуть у майбутнього управителя виникнути проблеми в АМКУ?
У конкурсі встановлена умова наявності у майбутнього управителя досвіду управління та/або керівництва одним, а краще декількома суб’єктами господарювання у відповідних сферах. Такий критерій має як свої плюси, так і мінуси. Позитивним є те, що управляти активами буде досвідчений суб’єкт, а значить він має спроможність управляти ефективно. Але з іншого боку, це означає, що управляти активами буде конкурент УМХ. Виникають питання:
чи не буде управління активами конкурента використано як можливість погіршення його господарської діяльності та подальшого виведення з ринку («придбання-вбивця»)?
або якщо переможець конкурсу вже має чималу частку ринку, то чи не призведе таке управління до створення монополії?
За умови підтвердження одного із зазначених ризиків, може АМКУ цілком законно не надати майбутньому управителю дозвіл на концентрацію. При цьому закон не визначає, що робити АРМА, якщо АМКУ не дасть дозволу.
Так само можуть виникнути проблеми з отриманням дозволу в АМКУ, якщо АРМА та заявник не мають достатнього обсягу інформації та документів про активи, що набуваються в управління, у зв’язку з тим, що власник арештованих активів їх протиправно не надає та відсутня інформація про місце їх зберігання. Алгоритм дій АРМА в такій ситуації також не регламентовано.
 
Така проблематика могла б бути вирішена кількома шляхами:
АРМА у взаємодії з АМКУ можуть визначити чітку процедуру отримання учасниками дозволу на концентрацію до початку конкурсу. Або Агентство зі сформованим пакетом документів звертається до АМКУ, або компанія, у порядку визначеному статтею 29 Закону «Про захист економічної конкуренції», звертається до АМКУ за отриманням попередніх висновків щодо запланованої концентрації. Така співпраця забезпечить допуск до конкурсу лише тих компаній, що в подальшому не матимуть проблем з отриманням в АМКУ дозволу.
Або в законодавстві повинна бути чітко прописана процедура автоматичного «переходу перемоги» до наступного учасника, якщо перший переможець не отримав погодження в АМКУ на управління активами, з підстав загрози монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції.
При цьому і перший, і другий варіант передбачають необхідність інтеграції в порядок отримання попередніх висновків або дозволу інструменту, який дозволив би вирішити проблему з недостатністю інформації та документів, що може бути навмисно створена власником арештованих активів або корпоративних прав.
Або законодавець може змінити модель управління, а саме – коли активи в управління будуть передаватися не юридичним особам – суб’єктам господарювання (потенційним конкурентам), а професійним управителям. До речі подібна практика управління активами є поширеною в багатьох розвинених країнах.
 
В наступному блозі більш детально розкажемо вам про світовий досвід.
Тетяна Симоненко



Источник – nashigroshi.org/

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *