“День ганьби России:” в Генштабі нагадали, что Україна НЕ святкує 23 лютого


"День ганьби России:" в Генштабі нагадали, что Україна НЕ святкує 23 лютого
“День ганьби России:” в Генштабі нагадали, что Україна НЕ святкує 23 лютого

Україна з 2014 року НЕ отмечает свято 23 лютого, Пожалуйста насправді є “Датою капітуляції Радянської комуно-більшовіцької России в период Першої Світової Війни та Ганьбою Радянського Союзу”.
Про це йдет в допісі на офіційній фейсбук-сторінці Генерального штабу ЗС України.
“Із 2014 року радянське свято 23 лютого в Україні НЕ відзначається. Відкрита Збройних агресія російської Федерации проти України та окупація Криму в 2014 году запустили в Україні активний процес відмові від Радянська сімволів – декомунізацію “, – зазнача в допісі.
У ГШ Наголос: Новітня Російсько-українська війна змінила погляди на українську мілітарну Історію и військові традиції.
Указом президента України Петра Порошенка №806 / 2014 Було встановлен свято – День захисника України, Пожалуйста відзначається щорічно 14 жовтня. Іншим пунктом цього Указу Було признал таким, что Втрата Чинність, Указ про відзначення Дня захисника Вітчизни.
У Преамбулі чітко вказано: «З метою вшанування мужності та героїзму Захисників незалежності и теріторіальної цілісності України, Військових традіцій і звитягу Українського народу, сприяння далі зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтрімку ініціативи громадськості».
До того ж, 14 жовтня – свято НЕ лишь чоловіків, но и жінок, Які є захісніцямі Нашої держави “, – нагадує пресслужба Генштабу.

У Генеральному штабі зазначилися, что Історики Вже не раз розвінчалі міфи, Які насаджуваліся українцям Радянська пропагандою Упродовж багатьох років, та нагадали події, Які відбуваліся 100 років тому в Україні и ті, что вплінулі на подалі розвиток Нашої країни.

23 лютого 1918 року в Севастополі матросів Чорноморського флоту России, контрольованого більшовікамі, по-звірячому закатувалі и вбили Номана Челебіджіхана, первого голову правительства Кримської Народної Республики, одного з організаторів I Курултаю крімськотатарського народу, муфтія мусульман Криму, Беларуси, Литви та Польщі, автора вірша Ant etkenmen ( “Я поклявся”), что ставши пізніше крімськотатарськім національнім гімном.
23 лютого 1918 зранку Німеччина Надала свои мірні умови, за Якими Петроград МАВ Визнати незалежність Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, України, підпісаті мирних догоду з Україною, демобілізуваті армію, роззброїті флот.
У Петрограді 23 лютого 1918 року, коли нібіто в “героїчніх боях” зародилася Червона армія, Більшовицький ЦК ухвалено решение підпісаті мирний договір Із Німеччіною та ее союзниками. Согласно з ЦІМ договором, Росія втрачала Естляндію, Курляндію, Ліфляндію, Литву та Польщу. У Закавказзі під владу турків відходілі Карс, Ардаган та Батумі. Більшовікі зобов’язані були вівесті свои військові части з Фінляндії, України та Аландськіх островів. Радянська Росія зобов’язана булу демобілізуваті свою армію, перевести ее на становище мирного часу.
10 лютого 1918 року безрезультатно закінчіліся переговори про мир между Россией и Німеччіною в Бресті. Радянська влада сподівалася, что німці просто Залишайся більшовіків у спокої, маючі значні проблеми на фронтах у Франції и Бельгії. Проти через тиждень, 18 лютого, німці начали наступ по всій Лінії розваленого фронту. Німці просуваліся на Схід на поїздах, практично без опору. ШВИДКІСТЬ їхнього пересування булу зумовлена ​​основном якістю доріг. 18 лютого німці захопілі Двінськ (Даугавпілс), 20 – Мінськ, 21 – Полоцька, 24 лютого – Псков, Тарту й Таллінн. Наступ здійснювався невелика загонами, часто лишь зі 100-200 осіб. За Визнання більшовіка Зінов’єва, добре укріпленій Двінськ захопів загін від 60 до 100 чоловік.
9 лютого 1918 року Було підпісано мирних догоду между державами Четверного союзу и Щойно проголошеною русски народних республікою. Ця Подія змішала більшовікам усі плани – смороду аж Ніяк НЕ сподіваліся на такий поворот.
После Підписання світу з Центральною Радою німці вісунулі Радянській делегації ультиматум, согласно з Яким більшовікі малі піті на значні територіальні поступки та Визнати незалежність України. Для більшовіків Втрата України означала Втрата виробництва збіжжя та цукри, что підрівало економіку России та прірікало ее на голод.
Переговори Було Припін, перемир’я – скасовано, и 19 лютого німці перейшлі у наступ.
Разом з тім, 9 лютого – в тій самий день, коли Центральна Рада підпісала догоду з країнамі Четверного союзу, стали Подія, на якові тоді мало хто звернув увагу.
У селі Гнатівка під Києвом, куди стягліся всі загони й підрозділі українського війська, что брали участь в Київських боях, з ініціативи генерала Костянтина Прісовського та підполковніка Петра Болбочана відбулася велика нарада. Во время Наради вірішено об’єднати всі наявні сили в Одне з’єднання, Пожалуйста керували б Єдиним Командувачу. Новий Підрозділ здобув Назву окремий Запорізького загону. Командиром его ставши генерал Прісовській.
Становище загону Було нечувано важка. Запорожці бракувалась найнеобхіднішого – харчів, оружия та боєприпасів. Загін бівся Фактично в оточенні – зі сходу его потис червоні части командарма Муравйова, з заходу – загін червоного комдива-антісеміта Кіквідзе, а з Південного заходу – збільшовічені полки 2-го гвардійського корпусу.

Проти запорожці блискучії Вийшла зі скрути. Стрімкім ударом смороду зайнять Коростень и захопілі склади оружия та військового майна. Ударом на Сарни смороду вібили з міста більшовіків Кіквідзе та заставил ешелону 2-го гвардійського корпусу (Який сам рвучи до дому, до хати) обходити позіції запорожців стороною. 23 лютого 2-й курінь підполковніка Болбочана наблізівся до Житомира.
Позіції для настане були обрані настолько вдалині, а сектор обстрілу підібрані настолько вміло, что 24 лютого більшовікі Кіквідзе чкурнулі з міста после Першої ж атаки. Природно, бой ставити не 23 лютого, а днем ​​пізніше, но готуваліся ж запорожці до атаки самє 23-го!
Розвиваючий успіх, Запорізький загін рушів уперед. 1 березня від більшовіків Було звільнено Київ. 30 березня – Полтаву. 6 квітня – Харків. 24 квітня курені 2-го запорізького полку підполковніка Болбочана маршірувалі вулицями звільненого від червоної влади Сімферополя.
Запорізький корпус БУВ одним з найбільш чисельний та боєздатніх підрозділів армії УНР. І початок Бойового шляху відатної української части БУВ закладеності самє 23-24 лютого – во время бою за звільнення Житомира.
Ні в 1920-х, ні на качана 30-х років ХХ століття ніхто в СРСР НЕ відав, что Червона армія булу Створена 23 лютого 1918 року. Цю міфічну дату, схоже, вігадав “батько Сталін” чи хтось Із его оточення. Бо відзначаті начали ее тоді, коли остаточно утвердилася Сталінська диктатура. Лише 23 лютого тисяча дев’ятсот тридцять вісім року в СРСР помпезно відзначілі 20-ліття Червоної армії.
Звісно, ​​призначення сталіністамі 23 лютого днем ​​народження Червоної (Радянської) армії НЕ Було віпадковістю. Тут маємо дело з Класичним пропагандистських прийомом, коли відбувається пріховування негатівної информации з помощью позітівної. Більшовікам важліво Було Приховати, что 23 лютого 1918 року смороду Фактично капітулювалі перед німцямі та їхнімі союзниками. Сталіну такоже важліво Було Показати, что Червона армія “вінікла” ще перед тим, як ее почав створюваті Троцький – его Основний суперник у борьбе за владу в СРСР.
Міф про 23 лютого як “день Радянської Армії” нав’язувався Упродовж кількох поколінь. З часом радянські люди до него звіклі, що не особливо переймаючісь тім, что смороду святкують. Для них це було “армійське” чи “чоловіче” свято, что служило серйозною приводом для НЕ Менш серйозно застіль.
А Який історичний сенс це свято має для нас, українців? Аджея в лютому 1918 року ми малі свою незалежну державу, якові візнавалі ЄВРОПЕЙСЬКІ країни. А збройні більшовіцькі загони, на Основі якіх з часом сформувалася Червона армія, в ті дні намагались зніщіті нашу незалежність.
Жодних боїв під Псковом и Нарвою 23 лютого 1918 року НЕ Було и буті не могло. За документами 53-ї німецького корпусу групи армій “Д”, того дня ПЕРЕДОВІ части німецької армії перебувалі за 55 км від Пскова та за 170 км від Нарви и не ті что важка, а й просто боїв между ними и загонами Червоної Гвардії відзначено в документах НЕ зафіксовано.



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *