Дистанційне навчання в українських школах: якщо терміново не вжити рішучих заходів, то з вересня воно буде іще гіршим, ніж було дотепер




На сайті Президента України з’явилася петиція про заборону в Україні дистанційного навчання. Я розумію, що петиція – лише глас народу. Бо відтоді, коли їх почали створювати, я не пам’ятаю, щоб жодна закінчилася якимсь розв’язання проблеми. Але її поява – досить промовистий факт. Який дозволяє зробити висновок, що, в цілому, спосіб реалізації в Україні т.з. дистанційного навчання в середній школі не був вдалим та успішним.
Можливо, в окремих закладах це було круто. Але, в цілому, це круто не було. Більше того, ситуація склалася аж навпаки. Переважна більшість вчителів і директорів дистанційну освіту перетворили в домашку по Інтернету, а не в систему здобуття знань та формування компетентностей.
Візьму на себе сміливість стверджувати, що це було навіть не онлайн-навчання, а робота групи продовженого дня радянського типу в он-лайн режимі, головним завданням якої є натаскування у виконанні домашніх завдань. А про яке дистанційне навчання можна говорити для тих учнів, які не мають ноутбуків, смартфонів, нормального доступу до Інтернету?
Жаль, що ніхто не хоче визначити кількість таких дистанційних “здобувачів” освіти, й опублікувати дані цієї статистики. Вона була б дуже промовистою. А про яке успішне навчання можна говорити, якщо величезна кількість вчителів “на ходу” вимушена була оволодівати хоча б якимись навичками організації дистанційної освіти? Тим більше, якщо добре знаєш, що таких учителів багато, але далеко не всі.
Я не раз писав у ФБ про інші реалії нашого “дистанційного навчання”. Тому не хочу повторюватися. Але добре знаю, що якщо упродовж трьох літніх місяці не будуть вжиті надзвичайно рішучі комплексні заходи, спрямовані на методологічне, технологічне, організаційне та змістове забезпечення дистанційного навчання, то з вересня воно буде іще гіршим, ніж було тепер.
І люди цього бояться. Бо знають, що погано організовані ігрища ні до чого доброго не ведуть. Тим і пояснюється поява цієї петиції. Тож не потрібно звинувачувати в майже злочинних діях, малосвідомості чи відсталості її авторів.
Народження петиції і зростання кількості її підписантів – рефлексія на систему організації дистанційного навчання весною. І не дуже добрий сигнал на майбутнє. Його мають почути. Бо може бути біда.

Ігор ЛІКАРЧУК



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *