«Дивляться» за українськими портами. Частина 1 • Портал АНТІКОР


Олександр Смирнов: «дивляться» за українськими портами. Частина 1
Олександр Смирнов: «дивляться» за українськими портами. Частина 1

Здається, що в Україні вже не залишилося жодної прибутковою сфери економіки, куди б не дотяглася жадібна долоня Ріната Ахметова.
Металургія, вугільна промисловість, енергетика, вантажні перевезення – з усього він вичавлює свій прибуток. І, звичайно ж, без уваги експортно-орієнтованого олігарха не могли залишитися українські порти. Хоча вони поки що залишаються державними підприємствами, контроль над ними Ахметов здійснює через свої «очі» за портами Олександра Смирнова, розставляє довірених людей на ключові керівні посади. Правда, багато хто з них швидко закінчували свою кар’єру гучними корупційними скандалами. Тому Смирнову постійно доводиться підшукувати їм заміну …
Як розкрадали коксохім
Смирнов Олександр Олександрович, який очолює українське ТОВ «Портінвест», – повний тезка працюючого заступником директора ФГУП «Росморпорт». Два Сан Санича Смирнова, і обидва «начальники портів», тільки в різних країнах! Вони навіть майже ровесники: російський Смирнов народився в 1958-му, а наш український десь на початку 60-х, якщо судити по його куцою біографії. З якихось причин беззмінний керівник «Портінвеста» не захотів опублікувати ні дату і місце свого народження, ні більш детальну інформацію про своє життя і діяльності в 80-х і 90-х.

Відомо, що 1986 році він закінчив Донецький політехнічний інститут, отримавши диплом гірничого інженера. Перше місце роботи молодого фахівця в його біографії не вказано, проте це могла бути шахта «Жданівська» (в містечку Жданівська, Донецької області). Це сміливе припущення грунтується на тому, що не менше десяти років своєї трудової біографії, на які припав його кар’єрний ріст, Олександр Смирнов присвятив роботі на Віктора Нусенкіса, Який у другій половині 80-х був директором «Жданівської», перетворивши її в стартап свого бізнесу. Нусенкінс – незаслужено забута легенда української корупції, він перевертав масштабними тіньовими схемами ще тоді, коли Рінат Ахметов був хлопчиком на побігеньках у картяра Ахатя Брагіна. І можливо, що одним з його власних «посильних» став молодий гірничий інженер Олександр Смирнов.
Віктор Нусенкіс, досьє, біографія, компромат

Віктор Нусенкіс

Чи був Смирнов причетний до ранніх бізнес-проектам Нусенкіса, таким як СП «Гірник» і МПО «Дон», SKELET-info поки не з’ясував. Також невідомі подробиці його стосунків з головними бізнес-партнерами Нусенкіса: тодішнім обласним прокурором Геннадієм Васильєвим і заступником голови ОДА Володимиром Логвиненко. Його чіткий зв’язок з Нусенкіс простежується з 90-х, коли Смирнов, згідно своєї біографії, з’явився на Макіївському коксохімічному заводі (КХЗ). З’явився саме тоді, коли Нусенкінс вирішив взяти його під свій контроль і використовувати в брудних схемах, що приносять йому великий прибуток, державі шиш з маслом, а підприємству суцільні збитки. І знаєте, ким працював на Макіївському КХЗ Олександр Смирнов? Директором з комерційних і фінансових питань! Тобто він безпосередньо керував схемами, які в підсумку довели підприємство до банкрутства і санації.
Більш конкретно: в кінці 90-х на Макіївському КХЗ з’явилося ТОВ «Радонкокс», яке взяло в оренду його виробничі цехи. Засновниками «Радонкокс» були донецька корпорація «Радон-холдинг» і віргінська фірма «R.T.S. Trading Ltd », контрольовані Володимиром Скубенко. На той момент бізнес Скубенко стрімко розвивався, але був безладним: він просто захоплював вугільні та коксохімічні активи. Чи був йому потрібен Макіївський КХЗ? Невідомо, але вже точно завод був потрібен Нусенкису, оскільки «Енергія» вже взяла під контроль пов’язану з ним «Донецьксталь». Тому яким боком туди вліз Скубенко, залишається незрозумілим. Але відомо, що директором «Радонкокс» став Олександр Смирнов – він же комерційний директор КХЗ.
Володимир Скубенко Олександр Смирнов

Володимир Скубенко

Олександр Смирнов так «вміло» керував фінансами КХЗ, що до 2002 року це державне підприємство розорилося – і за позовом «Радон-холдингу» оголошено банкрутом. Почалася санація, і Фонд держмайна призначив головою правління Макіївського КХЗ його фінансового директора Смирнова – який і довів завод до ручки! Але далі було цікавіше: велика частина боргів КХЗ припала на корпорацію «Енергія» Нусенкіса. «Радон-холдинг» раптом взагалі вийшов з гри, пропав і «Радонкокс», і завод, керований Смирновим, ліг до ніг головного утримувача своїх боргів – ЗАТ «Донецьксталь», яке належало корпорації «Енергія» Нусенкіса. Олігарх створив ЗАТ «Макіївський коксохім», до якого працями Смирнова відійшли всі виробничі потужності КХЗ (державному ВАТ залишили тільки кілька комунальних об’єктів). Відійшли всього за 29 мільйонів гривень – при тому, що річний дохід підприємства був в п’ять разів більше!
Вручивши завод в руки Нусенкіса (а також Васильєва та Логвиненко), Смирнов отримав посаду в дирекції логістики ЗАТ «Донецьксталь». Більш того, незабаром його відправили в дуже важливу відрядження в Латвію. З чого можна зробити висновки, що зв’язок Смирнова і Нусенкіса почалася набагато раніше періоду 2002-2004 років, що вони були знайомі дуже давно, і в історії з фактичною крадіжкою у держави Макіївського КХЗ Смирнов працював на свого старого боса.
Латвійський термінал
Ледь закінчивши з Макіївським КХЗ, Смирнов відбув у складі команди найбільш довірених людей Нусенкіса в «братську» Латвію для курирування нового проекту «православного олігарха»: вугільного терміналу в порту Вентспілс. Саме там Смирнов і освоїв новий для себе напрям, навчившись всім тонкощам легальної і тіньової сторін роботи вантажних портів.
У Вентспілсі Нусенкіса цікавив вугільний термінал, через який він вирішив перевалювати свій Кузбасский вугілля, що експортується в багато країн світу. Нагадаємо, що на початку «нульових» Нусенкінс став власником шахти «Зарічна» – однієї з найбільших в Кузбасі (і могутніше будь-якої української), з якої він почав створення вугільної компанії «Зарічна», що об’єднала ще кілька кузбасівських шахт. Вони давали стільки вугілля, що в порту Вентспілс довелося будувати новий термінал, дві потужності якого (перша запущена в 2008-му, друга в 2013-му) досягають 5 мільйонів тонн на рік кожна.

Чому саме там? У порту Вентспілс на той час сформувався певний імідж. По-перше, це одна з вільних економічних зон (ВЕЗ) Латвії, фактично це експортно-імпортний офшор, що дозволяє економити до 80% на податки, акцизи і збори. По-друге, у власників і керівництва «Ventspils Commercial Port.», А також у місцевих властей склалися дуже близькі і довірчі відносини з російськими та україно-російськими олігархами. Так, ще до приходу в Вентспілс Нусенкіса там влаштувався кремлівський мільярдер Дмитро Мазепин, який взяв в порту під контроль свого «Уралкалія» аміачний термінал SIA «Ventamonjaks». А допомагав йому в цьому фінансовий директор і член правління «Ventspils Commercial Port.» Райвис Вецкаганс. Так-так, той самий Вацкаганс, який потім в 2017-2020 р.р. керував Адміністрацією морських портів України (АПМУ). І зараз ви дізнаєтеся, як і завдяки кому він сюди потрапив.
Райвис Вецкаганс Олександр Смирнов

Райвис Вецкаганс

Мазепин офіційно викупив аміачний термінал тільки в 2014 році, а до того часу він їм вигідно користувався за схемою, яка була створена ще на початку «нульових» за допомогою Вецкаганса. Між ними був такий рівень «довіри», що мова йшла не про просту корупції, і навіть не про зв’язки Вецкаганса з ФСБ, в яких його потім звинувачували, а, за даними SKELET-info, про «гебешного схемах». Уточнимо: так називають масштабні тіньові схеми, в яких беруть участь компанії, контрольовані колишніми або діючими чинами КДБ-ФСБ і інших силових відомств Росії, а також «кришуемие» кремлівськими кланами. Такі схеми мають свою специфіку, в тому числі більш високий рівень «секретності» і «шифрування». І якщо Вецкаганс був в них присвячений, то він дійсно став своєю людиною для цієї «гебешного мафії».
Для будівництва і управління вугільним терміналом була створена зареєстрована в Латвії фірма «Baltic Coal Terminal», засновником якої стала латвійська «Indtec Baltic Coal», що належить голландській «Indtec Finance B.V.», через яку Нусенкіс керував своїми вугільними активами (така ось хитромудра ланцюжок). Директором «Baltic Coal Terminal» став Олександр Стариков – старий близький друг і компаньйон Нусенкінса за всіма його бізнес-проектам. Стариков працював з ним ще в 80-х на «Жданівської» (головним інженером), а в «нульових» виїхав з Нусенкіс в Росії і очолив його шахту «Зарічна».
Олександр Стариков, Олександр мнучи

Олександр Стариков

Олександр Смирнов отримав в «Baltic Coal Terminal» лише місце члена правління. Але це не зменшувало його значимість в цьому проекті, який, схоже, був довірений саме «Жданівська», старим соратникам Нусенкіса. За інформацією джерел SKELET-info, Смирнов займався в цьому проекті найскладнішою частиною – тіньовий, домовляючись з потрібними людьми. В ході чого він завів собі безліч довірчих зв’язків, включаючи Райвіс Вецкаганса, про який він не забув після свого повернення в Україну.
люди Ахметова
Чому у 2010 році Олександр Смирнов раптом пішов до Ахметова? Адже Нусенкіс тоді ще зберігав в Україні свої активи, які він остаточно втратив тільки в 2018-му, коли Ахметов викупив у нього підприємства, що знаходяться на неконтрольованої території ОРДІЛО. Так що питання це досить складний, хоча сам Смирнов намагався дати на нього просто відповідь: мовляв, тому що він «професіонал, який побудував термінал у Вентспілсі»! Але ж насправді він, в кращому випадку, лише самоучка, що мав відношення ні до будівництва, а до адміністративного оформлення. Тобто справа тут в чомусь іншому, про що ні Смирнов, ні Ахметов не хотіли б розповідати.
Віктор Дяченко, для SKELET-info
ДАЛІ БУДЕ…



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *