Доброволець та колишній сільський голова збудував три каплиці ПЦУ на Донбасі




Колишній сільський голова з Івано-Франківщини, воїн-доброволень Михайло Федорович організував будівництво трьох каплиць ПЦУ на Донбасі.
Про це розповів кореспондент АрміяІнформ.
Як зазначає автор, під час недавнього перебування в механізованому батальйоні, який утримує лінію зіткнення неподалік Бахмутської траси, йому потрапив на очі неординарний чоловік. Його важко було не помітити.
“Високий, кремезний, з козацьким вусами і таким же «оселедцем». Михайло Федорович — батько чотирьох дітей і вже дідусь, у мирному житті односельці тричі обирали його головою села Сороки на Івано-Франківщині. Він — активний учасник Революції Гідності. Саме після Майдану патріот зрозумів, що незалежність країни скоро доведеться боронити зі зброєю в руках. Тому свідомо і добровільно пішов у військкомат, а звідти — в бойову бригаду. Починав головним сержантом механізованої роти, згодом став головним старшиною батальйону, а тепер “Батя”, як по-доброму його називають побратими, обіймає посаду офіцера управління батальйону”, – зазначає автор.
“Батя” суворий на вигляд, але добрячої душі людина, готовий прийти на допомогу, підтримати, порадити й навчити. Саме він був серед ініціаторів будівництва вже трьох капличок ПЦУ на Донбасі. Першу в червні 2017-го волинські піхотинці звели у Станиці Луганській, другу — в Золотому-3, а у 2019-му — в селі Світличному. Михайло Федорович був ініціатором і координатором цих проєктів між волонтерами, духівництвом і командуванням. А ще, звісно, і будівельником.
“Там, де ми, українські захисники, — там мир, спокій і злагода. Ми проводимо лагідну українізацію місцевого населення. Тут дуже багато людей, які щиро люблять Україну, і ми допомагаємо їм пережити нелегкі часи воєнного лихоліття”, — ділиться Михайло Федорович.
Шість років на війні, безліч ротацій на Схід, важкі бої під Мар’їнкою, Красногорівкою, Катеринівкою, у районі Золотого-4 і Хутора Вільного не додали здоров’я ветерану. Але він планує захищати Україну і далі. От тільки сумує, що донечка, якій було всього три роки, як тато пішов на війну, виросла практично без нього. А ще Михайло Федорович пише вірші — про побратимів, бойовий батальйон і бригаду. Ось такий він — суворий, романтичний, грізний на вигляд, і добрий душею, справжній українець та патріот, нащадок козацьких традицій.



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *