Експансія з країни-агресора. Чому гречка в Україні все гірше і дорожче



Власне, саме української гречки на полицях магазинів практично не залишилося.
За 2019 р гречка в Україні подорожчала більш ніж на 60%. Посівні площі під нею швидко скорочуються, а в продажу якісна українська крупа витісняється неякісної, але дешевої російської і казахської, йдеться в статті ДС.
Якщо в січні 2019 року середня ціна кілограма гречки, за даними Держстату, становила 16,34 грн., То в грудні вона виросла до 27,77 грн / кг. Продовжився ріст і в нинішньому році: в лютому середня ціна була вже 28,5 грн / кг. Саме час замислитися над питанням: що відбувається з важливою і корисною культурою, яка заслужено стала одним із символів України? У пошуках відповіді залишимо за дужками цінові коливання під час коронавирусной паніки, обумовлені зовсім не економічними чинниками.
жертва рентабельності
Експерти пояснюють це досить просто: вирощування гречки по ряду причин стало нерентабельним – ось аграрії і посадили її в минулому році на 37% менше, ніж раніше. Всього ж посівні площі під гречкою в Україні за останні 20 років скоротилися більш ніж у вісім разів: з 570 тис. Га в 2000 р до 68 тис. Га в 2019-м. Причому скорочення прискорилося саме в останні роки: ще в 2017 р вітчизняні аграрії відвели під культуру 184 тис. Га, а вже в 2018-му – 108 тис. Га.
1
Цифри в 2019 р були такі: за оренду гектара землі фермер повинен був заплатити приблизно 3000 грн. Додаємо сюди витрати на насіння, проведення агротехнологічних заходів, добрива – в результаті мінімальна собівартість стає вище 6000 грн. за тонну насіння, придатних до переробки в крупу.
Ще в 2018 р фахівці відзначали не тільки зниження площ під гречкою, але і зменшення врожаю на 30% в порівнянні з попереднім роком. Однак в аграрному відомстві були переконані, що передумов для цінових стрибків на гречку немає. В кінці 2018 го і. о. міністра аграрної політики і продовольства Максим Мартинюк на підсумковій прес-конференції Мінагропроду заявив: “Практично у нас немає галузі, де вироблялося б продукції менше, ніж споживає внутрішній ринок. Тому гречкою ми себе повністю забезпечуємо, і цінових стрибків на цей продукт не буде”.
У минулому році історія з вирощуванням гречки в Україні взагалі виявилася драматичною: з’ясувалося, що Мінагропрод в цій темі дуже сильно відірваний від реальності. Під час прес-конференції “Посівна 2019: чи будемо мати черговий рекорд?” тодішній заступник міністра аграрної політики і продовольства Володимир Топчій заявив: “Рівень площ під гречкою в 2019 Р. не буде особливо відрізнятися від показників останніх років. В Україні гречка є культурою, яка вирощується і споживається. Очікуємо посіви гречки на площах 113-115 тис. га . Цього вистачить, щоб задовольнити всі наші продовольчі потреби “.
При цьому він визнав, що конкуренція зростає – до українського ринку привернуто увагу виробників гречки з інших країн. Але чиновник чомусь приписав це високу зацікавленість споживачів і високому попиту на гречку. “Я за те, щоб українці більше споживали і купували гречки, на сьогодні цінова ситуація сприятлива. Інше питання – наскільки швидко ми будемо рости в показниках споживання”, – зазначив Топчій.
Реальна ж картина виявилася зовсім іншою. З приводу скорочення площ було сказано вище, що ж стосується врожаю, то в 2019 році він склав 88,7 тис. Т, що в 1,6 рази менше, ніж в 2018-му.
Фермери в минулому році продовжили масово відмовлятися від вирощування гречки. Крім того, в 2019 р сівши гречки завершився з істотним відставанням від плану. Засіяно було, за оцінками Української асоціації аграрного бізнесу, лише 57% запланованих площ. Відповідно, і урожай за підсумками року значно скоротився.
“Якщо подивитися на процес в динаміці, то ми бачимо, що обвалення національного ринку гречки почалося в маркетинговому сезоні 2017/18 рр. – розповів спеціалізується на аграрної продукції маркетолог Петро Ващенко. – Саме тоді Україна імпортувала 48 тис. Т гречки і продуктів її переробки з країн СНД. А саме – з Казахстану, хоча в реальності там була більшою мірою гречка російського походження. якраз тоді почався ціновий демпінг: в Україні поставлялося дуже дешеву сировину, яке було вигідно тут переробляти і продаючи ть, так як саме по гречці переробні потужності у нас в достатку (на відміну від багатьох інших культур) “.
За словами експерта, на той момент в Україні власного виробництва гречки було цілком достатньо для задоволення внутрішніх потреб. Однак швидке зростання дешевого імпорту, фактичний демпінг, агресивна робота іноземних постачальників привели в 2017-2018 рр. до різкого обвалу цін на зерно гречки на внутрішньому ринку. За даними агентства “Украгроконсалт”, закупівельні ціни на зерно гречки за 2017 р знизилися на 45%, до середнього показника 9,52 грн за 1 кг. У 2018-му зниження продовжилося, але сповільнився, досягнувши в середньому 8,3 грн / кг.
Була класична “розгойдування” за ринковими механізмами: впала рентабельність вирощування гречки на полях України, і її виробники стали швидко скорочувати посівні площі. За цим послідував дефіцит якісної гречаної крупи власного виробництва, на що ринок відреагував закономірним підвищенням цін.
Є ще один чисто біологічний момент, добре відомий тим, хто вирощує гречку. При несприятливих погодних умовах будь-яка сільськогосподарська культура спрямовує максимум сил кожної рослини на отримання плодів, насіння. Тому що головне для неї – забезпечити розмноження, нехай навіть ціною всього іншого рослини.
Будь-яка культура, але не гречка. Якщо умови вирощування погіршуються, рослина перенаправляє ресурси в листя і стебла – на шкоду насінню. Що досить-таки ускладнює роботу агрономів, а для маркетологів – планування поставок.
Нарешті, скорочення посівів гречки в Україні негативно позначається на вітчизняній галузі бджільництва. Адже заміни цієї культури як унікальному за своїми показниками медоносу просто не існує.
Уже не найпопулярніша крупа
Споживання гречки в Україні також стабільно падає. За останні роки воно скоротилося в два рази і зараз становить близько 3,5 кг на душу населення в рік. Для порівняння: в світі найвищий рівень споживання сьогодні в Латвії – більше 7 кг на людину в рік.
І це незважаючи на те, що гречка і раніше вважається однією з найбільш корисних для здоров’я круп, основою здорового харчування для жителів пострадянських країн. Експерти кажуть, що в суспільстві настала навіть свого роду втома від гречки. Сьогодні, коли українцям доступні навіть такі перш екзотичні крупи, як жито або киноа, традиційна гречка просто витісняється – не чимось одним, а відразу всім магазинним асортиментом.
Друга проблема, через яку гречка втрачає популярність у споживачів нашої країни, – зниження її якості. В тому сенсі, що гречана крупа власного українського виробництва – найбільш якісна. Але вона витісняється з магазинних полиць низькоякісної імпортної. Як вказує виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки Сергій Громовий, в даний час 60% гречки на українських прилавках – російського виробництва. Вона надходить в Україну через Казахстан (рідше – через Молдову), причому на цьому етапі починає маркуватися як казахська або навіть білоруська.
“Практично вся гречка, яка продається в супермаркетах на вагу, це гречка не українського походження. Ми споживаємо російську крупу, а вона не відповідає держстандарту навіть за механічними показниками, – пояснює Сергій Громовий. – Вона не має властивого класичної гречаній крупі запаху, містить подрібнені частинки, домішки. Більш того, вона занадто пересмажена, а отже, втратила свою смакову та поживну цінність “.
Інші експерти висловлюються в схожому ключі. “У 2017 р з РФ вперше завезли в Україну гречану крупу, яка за дев’ятьма показниками не відповідає нашим ГОСТам. Заїхав мотлох, яким труять наш народ. Уже в 2018-м площі під посіви гречки скоротилися майже вдвічі. І якщо не буде змін до краще, вони будуть скорочуватися все більше, – відзначав представник громадського об’єднання “Всеукраїнська аграрна рада” Микола Малієнко. – Росія навмисно продає свою неякісну гречку на українському ринку за демпінговими цінами, менше собівартості якісної української крупи. Батьківщин енние виробники змушені знижувати ціни у відповідь, тим самим скорочуючи власну рентабельність. Так інтервенція російської крупи на український ринок знищує економічну мотивацію у вітчизняних аграріїв надалі вирощувати цю культуру “.
Якісна українська гречка програє цінову конкуренцію неякісної російської. У надходить зі сходу крупи – дуже низька собівартість. Як пояснюють фахівці, в РФ таку гречку виробляють в Алтайському краї. Там постійно розорюються нові території (в основному – китайськими фермерами), які потім засіваються гречкою як санітарною культурою. Виходить, що тамтешня крупа – взагалі побічний продукт освоєння нових земель. Звідси і низькі витрати на вирощування гречки в Російській Федерації – на рівні 3000 грн / т.
Аналогічно і в Казахстані – там теж все більше земель відводиться під поля, завдання яких – забезпечувати продовольством сусідній Китай. І теж гречка обробляється як санітарна культура, з собівартістю ще й нижче, ніж в РФ.
“Росія в 2018 р виростила мільйон тонн гречки. Самій Росії потрібно 250 тис. Т. Тобто 750 тис. Т у неї було зайвих. Тоді діяла заборона на ввезення в Україну. І що зробили росіяни? Вони переробили її на казахстанських підприємствах. А оскільки Казахстан і Україна мають договір про зону вільної торгівлі, просто завезли цю крупу на територію України “, – розповідав журналістам директор зернопереробного підприємства Іван Шилов.
При цьому директор “Міжнародної асоціації гречки” Сергій Громовий вказує на практично повну відсутність в Україні державної політики щодо підтримки виробництва нішевих культур. Не тільки такій традиційній для нашої країни, як гречка, а й інших: проса, льону, конопель, жита. Так, і жито, і гречку фахівці вже відносять до нішевим культурам, оскільки вони не викликають особливого інтересу у великих агрохолдингів. Та й великі фермери, практикуючі індустріальне агровиробництво, як правило, відмовляються від вирощування тих культур, які не гарантують певний рівень рентабельності при великих обсягах вирощування.
При такому підході недалеко до того, що гречка, як це було в СРСР, стане дефіцитної “крупою для діабетиків”.
Проблему недобросовісної конкуренції в даному випадку може вирішити тільки держава через застосування найпростіших протекціоністських заходів. До сих пір воно не вирішувалося це зробити, так як подібне суперечило нормам СОТ і принципам вільної торгівлі, які в якийсь момент були поставлені вище інтересів національних виробників. Результат – загроза занепаду агрокультури, традицій вирощування гречки в Україні.
Сьогодні, на тлі нового світового економічного кризи, багато підходи переглядаються. Можливо, має сенс ретельніше дотримуватися національні інтереси – і ввести загороджувальні мита на імпорт дешевої і низькоякісної гречаної крупи російського і казахстанського походження. У такому випадку вже через рік-два площі під гречкою в Україні виростуть, а значить, знизиться (за рахунок масовості) собівартість її виробництва. І гречка зміцнить славу “української національної крупи”.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал.



Источник – grom-ua.org

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *