Карантин вихідного дня – як маска на підборідді: жодної користі, лише шкода




Карантин вихідного дня – це те саме, що маска, яка відкриває ніс. Начебто все в порядку, але жодної користі, лише шкідлива ілюзія
Вірус не є особливо небезпечним по суботах і неділях. Вірус не є особливо небезпечним після 22:00. Імовірність захворіти у великому торговельному центрі з потужною вентиляцією набагато нижча, ніж у переповненій маршрутці. Люди знайдуть спосіб узяти вихідний в інший день – ми вже не живемо у світі індустріального робочого режиму. Із таким же успіхом можна було би запровадити “карантин обідньої перерви”.
Карантин вихідного дня чи будь-які подібні ілюзорні методи жодним чином не сприяють стримуванню захворювання, лише завдають непоправної шкоди економіці. Вони мають іще один шкідливий наслідок: повний карантин є форс-мажорною обставиною, тобто дає можливість підприємствам відтермінувати зобов’язання й не збанкрутувати. Ілюзорний карантин вихідного дня чи обідньої перерви не є форс-мажором, тобто працювати підприємству не можна, а зобов’язання всі треба виконувати.
Локдаун – свідчення про неспроможність, про поразку уряду в боротьбі з епідемією, сказав нещодавно Фарід Закарія, представляючи свою свіжу книгу “10 уроків для постпандемічного світу”.
Але повний локдаун має сенс: він виграє час для системи охорони здоров’я. Якщо вже запроваджувати карантин, то, з позицій здорового глузду, він має відповідати таким вимогам:
1) чітко обмежений у часі (наприклад, три тижні), щоб суб’єкти економічної діяльності могли планувати;
2) тотальний у розумінні а) цілодобовості й цілотижневості, б) всіх без винятуц форм активності, де середня чи висока ймовірність зараження – без привілеїв до “наближених до двору короля”, в) всієї території країни;
3) спрямований на конкретну мету для системи охорони здоров’я, яку вона мусить досягти за цей час.
Карантин як просто економічна перерва, а не як виграш часу для досягнення системою чіткої цілі означає, що якийсь час буде менше хворих, а потім знову більше хворих. Ми нічого не виграємо таким чином. А карантин на рік неможливий.
І ще одне. Довіра до влади повністю підірвана – весняними недолугими обмеженнями (пам’ятаєте заборону відвідування парків чи отого хлопця, якого виймав з Дніпра загін поліції?) і відсутністю активної економічної політики. Це означає, що карантину просто не дотримуватимуться – ні громадяни, ні місцева влада, на яку впав основний тягар (а на додачу вона ще отримала від громадян нещодавно мандат довіри).
Основні причини такого жахливого стану справ наведу ще раз:
1) Втрата довіри центральною владою внаслідок безглуздих заборон, суперечливої комунікації та відсутності економічної політики.
2) Невикористання весняного карантину (і величезного грошового фонду) для збільшення потужності системи охорони здоров’я – це був просто удар по економіці без виграшу для медицини. Ніхто не займався апаратами ШВЛ, киснем, додатковими ліжками тощо. Ніхто не займався масовим тестуванням для виявлення й погашення всіх осередків захворювання. Ніхто не займався впровадженням системи відслідковування контактів.
3) Зміна урядом системи оцінки епідеміологічної загрози (оці “зелений, жовтий, помаранчевий, червоний”), що повністю позбавило інформації для прийняття рішень. Можливо, це було загравання з місцевою владою перед виборами, але вже неважливо.
Що тепер робити?
Час втрачено, і повернути його не можна.
Натомість ще можна повернути довіру.
1) Запровадити принцип здорового глузду в урядових рішеннях – аж до того, щобм створити репрезентативну фокус-групу й на ній тестувати проєкти: “Як ви думаєте, таке люди сприймуть, такому віритимуть, таке виконуватимуть?”
2) Провести масову комунікаційну кампанію щодо ключових позицій особистої відповідальності кожного громадянина – не лише маски та дистанція, а й обов’язкова самоізоляція в разі нездужання, відслідковування контактів і повідомлення в разі захворювання тощо.
3) Негайний запуск проєктів збільшення ліжкового фонду (люди вже лежать у коридорах, не можуть потрапити до лікарень, а заступник міністра каже на національному телебаченні, що все гаразд –мене просто тіпало від цих слів): розгортання мобільних шпиталів у найбільших містах на основі міжнародних рекомендацій та досвіду.
4) Запровадження тотального короткострокового карантину задля досягнення реалістичної мети для системи охорони здоров’я, розробленої фахівцями-медиками та відповідно негайно профінансованої.



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *