Миколенко: Карантин намагаюся проводити з користю



Захисник «Динамо» Віталій Миколенко розповів про те, як проводить час в період карантину, пов’язаного з COVID-19, своєму новому хобі – риболовлю – і домашніх тварин – кішці Дусі і собаці Баки:

– Карантин намагаюся проводити з користю. Днями їздив з татом на рибалку, разом з батьками займався домашніми улюбленцями – кішкою і собакою, грав на комп’ютері в Counter-Strike. Не повірите, але я теж в одній команді разом з Артемом Шабановим і Микитою Бурдою (посміхається). Грав з хлопцями буквально за 20 хвилин до вашого дзвінка. Одну гру виграли, а одну програли. Це відмінний спосіб відпочити після домашньої тренування і комплексу вправ, який нам дали в порядку індивідуальної роботи. До слова, в п’ятницю ввечері їздив на базу і займався в тренажерному залі, там якраз не було людей, та й його ніщо не замінить, а в основному займаюся вдома. Серіали вже все переглянув, тепер перебуваю в процесі вибору цікавих фільмів.

– Риболовля – це ваше хобі?
– Так, але це захоплення з’явилося у мене не так давно. Рибалку дуже любить мій тато, а я долучився лише півроку тому – восени. Їздив з татом ловити рибу і в дитинстві, але тоді мені не подобалося довго сидіти просто так в тиші, а зараз вже отримую від цього задоволення. Цього разу їздили рибалити на Десну, в село недалеко від Києва, – там котеджне містечко з дачними ділянками. Раніше тато туди часто їздив і привозив великий улов, а в цей раз майже нічого не піймали, напевно, у риб теж карантин (посміхається). Так що більше насолоджувалися природою, красивим видом, гарною погодою, тишею і відсутністю людей. Постійно сидіти вдома неможливо, а рибалка – відмінний спосіб відпочити і розвіятися. На неї потрібно їхати на цілий день: розкласти і скласти – вже години три пройде. Із задоволенням би показав вам фото з риболовлі, але ніколи їх не роблю, оскільки під час цього процесу взагалі відкладаю телефон подалі.

– Як так вийшло, що у вас відразу двоє домашніх тварин – і кішка, і собака?
– Кішка Дуся у нас з’явилася давно – вісім з половиною років тому, її мама принесла з роботи, куди вона прибилася з вулиці, причому, в досить дорослому віці. Вона народила кошенят і потрапила в руки до волонтерів, а від них – до мами вже без кошенят. А собаку, бигля, ми купили недавно – два місяці тому, назвали Баки. Вони з Дусею поки воюють – не можуть звикнути один до одного. Може, вони так грають, але факт в тому, що один гавкає, а друга шипить. Але в цілому, з ними цікаво грати, вони завжди веселять і піднімають настрій, але в той же час, і вимагають уваги. Сьогодні, наприклад, не давали мені тренуватися – лізли цілуватися і облизувати мене (посміхається).

– Уже знаєте, які плани у команди на найближчий час?
– Нам повинні повідомити про подальші дії в неділю вдень. Мені здається, будемо тренуватися маленькими групами по кілька осіб. Якщо чесно, вже хочеться працювати, щоб не втрачати форму, та й нудно без тренувань і матчів. У відпустці хоча б можна кудись поїхати, а тут навіть з дому бажано без потреби не виходити, та й ситуація невизначена – не знаєш, чого чекати. Єдиний плюс ситуації, що склалася – це те, що можна більше часу проводити з рідними. Я живу разом з батьками, намагаюся приділяти їм більше уваги і ціную наші спільні заняття, особливо, сімейні вечері, які є для нас традицією. Ми збираємося разом, ділимося новинами, щось обговорюємо.

        

    



Источник – tribuna.com

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *