"Небесна сотня": офіційне трактування і реальні факти



Ця історія – продовження розповіді про таємниці "небесної сотні". Продовження, що стало можливим, завдяки праці та сміливості багатьох людей.
Ми впевнені – суспільна значущість цієї інформації величезна. Адже міфологізовані і героїзувати жертви майдану під назвою "небесна сотня" стали фундаментом ідеології останніх років. Кров'ю і брехнею, на якій тримається влада і обслуговуючі її журналісти. Стали і прикриттям, і виправданням, і злочином, нерозслідуваною за шість років. Нерозслідуваною владою, тому що не можна в ході слідства вийти на самих себе.
А якщо винних знайти не можна, то їх треба призначити. Так і сталося. Люди, що виконували свій обов'язок з охорони громадського порядку, були звинувачені і віддані. Їх переслідували, засуджували, забували, принижували, обмінювали, їх вбивства і травму не розслідувалися і в суспільній свідомості їх зробили злочинцями. І забороненою для обговорення стала інформація, що в період майдану 23 співробітника правоохоронних органів (МВС і внутрішніх військ) були вбиті, 919 співробітника – були поранені, серед них 257 – отримали тяжкі поранення, з них мінімум 205 поранень були вогнепальними. І не факт, що ці цифри остаточні. Влада зробила все, щоб ми ніколи їх не впізнали.
Українців поділили на "хороших" і "поганих" не тільки за життя, а й після смерті.
Ми висловлюємо співчуття ВСІМ рідним і близьким загиблих і постраждалих в ті страшні дні. Правда і справедливе розслідування – це саме те, що і вони, і ми заслужили. Але ось уже сьомий рік поспіль ні правдою, ні справедливістю і не пахне.
Чому? Щоб відповісти на це питання – повернемося до історії про "небесну сотню".
Що таке "небесна сотня"? Це – канонічні жертви майдану. Як ми визначаємо хто є учасником списку "сотні"?
За указам президента Порошенко: 112 Героїв України з "Золотою Зіркою" (посмертно) і 4 кавалера ордена Небесної сотні – (посмертно) Повчання за "особисту мужність і героїчну відстоювання засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, проявлену під час революції Гідності".
Користуючись відкритими і особистими джерелами, ми вивчили причини смерті членів "небесної сотні". Прочитайте і задумайтесь: ким і навіщо формувався цей список, які були критерії включення в нього, за що роздавали звання "Герой України посмертно", пов'язані з ним соціальні виплати, пільги, права, благодійні пожертвування, і чи можуть в принципі бути розслідувані і публічно оприлюднені обставини загибелі цих людей.
Отже, згідно з даними Мінсоцполітики, держава виплачувала:
в разі смерті учасника "революції гідності" – 1 млн гривень;
в разі тяжких тілесних ушкоджень – 700 тисяч гривень;
в разі тілесних ушкоджень середньої тяжкості – 500 тисяч гривень;
в зв'язку з нанесенням легких тілесних ушкоджень, побоїв, катувань – 200 тисяч гривень.
Українці з бюджету вже профінансували понад 250 мільйонів гривень для надання допомоги рідні "небесної сотні" і поранених учасників "революції гідності".
До цього виплачувалися чималі кошти місцевих бюджетів. Також були освоєні мільйони доларів приватних благодійних пожертв.
Одна тільки Жанна Нємцова, дочка Бориса Нємцова, передала 700 тисяч євро, а таких пожертвувань було тисячі.
Крім того, шість років поспіль діяв конвеєр по визнанню зацікавлених "потерпілими-революціонерами" і по виплатах їм же, або їх рідним. Остання офіційна цифра ГПУ – 1 800 осіб, визнаних потерпілими.
Доходило до відвертого маразму. Так, громадянин Мустафаєв Тимур Алі, в 2019 році раптом згадав, що його підстрелили на майдані п'ять років тому, і в тому ж 2019 році пішов у суд встановлювати цей сумний факт.
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк виніс рішення про встановлення факту отримання Мустафаєвим 20 лютого 2014 року тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Де саме отримав поранення чоловік, судом не встановлено.
Але чомусь є впевненість, що рішення суду вже давно в ГПУ, і так довго терпів муки ран карбонарій Тимур Алі через 5 років визнаний потерпілим вже офіційно і, напевно, отримав виплати.
Адвокати "небесної сотні" – це окрема тема для розмови. Тільки офіційно вони освоїли 1,5 мільйона гривень від соросівського фонду "Відродження", а що там було з іншими освоєними грантами і пожертвами історія замовчує. Оплачувалася структурою Сороса і сама Генеральна прокуратура.
Саме тому правди чекати не доводиться. Всі, хто зобов'язаний був дати відповідь про злочини на Майдані – самі вигодонабувачі Майдану.
Коло замкнулося.
До того ж брехня про Майдан – справа вигідна. Злочинці на волі, за брехню про Майдан і "сотні" платять платники податків, платять меценати, платить Сорос, і в усі це вірять і сумують добрі виборці. Все добре. Ця музика повинна бути вічною.
Отже, "небесна сотня".
ГРУПА ПЕРША
Незрозумілі включення в список "Небесної сотні" – 25 осіб
1. Ольга Бура
Інвалід 3 групи по причині розумової недостатності. Чи не вміла читати і писати, погано розмовляла. Чи не мала ніякого відношення до "героїчного відстоювання засад демократії". Жила на майдані в наметі. Допомагала на кухні. Боліла, в т.ч. і гепатитом. Померла 10 березня (!) 2014 роки від анафілактичного шоку, викликаного уколом лідокаїну, введеного лікарем майдану. Причина – алергія на препарат. Намагалася вилікуватися від гнійного зараження пальця і, отримавши знеболююче, померла. Герой України посмертно.
2. Сергій Дідич
Герой України. Убитий Майданівці Леонідом Бібіком, який 18 лютого 2014 року в Кріпосному провулку Києва задавив Сергія Дідича викраденим вантажівкою. Цей випадок – доведене в суді вбивство одного Майданівці іншим.
Спершу людям брехали про героїчну смерть Дідича. Ось приклад: "18 лютого 2014 граната розірвала йому сонну артерію на шиї. Сергія Дідича дізналися швидше за всіх жертв того" чорного "вівторка. На ньому був бейдж коменданта Майдану", – нагадують про ті страшні дні в співтоваристві "Свобода Прикарпаття".
Пізніше виявилося, що вбив його майданівець Бібік, а вшанувати його пам'ять при відкритті меморіальної дошки приїхав свободівець Тягнибок. Але це просто деталі. Суть страшніше.
Отже, Сергій Дідич був убитий Майданівці Леонідом Бібіком, який 18 лютого 2014 р. в Кріпосному провулку Києва на смерть розчавив Сергія Дідича вантажівкою.
Суддя Печерського районного суду Шапутько звільнила від відповідальності Леоніда Бібіка, незважаючи на те, що він повністю визнав свою провину, але за законом про амністію майдану він був звільнений від кримінальної відповідальності. Судові розгляди тривають. Але саме жахливе, за фактом загибелі Дідича є три обвинувачених і тонна брехні.
Вирок суду приголомшує. Дуже радимо почитати обставини цього реального автосафарі Майданівці на живих людей.
Якщо коротко, то Бібік діяв з особливим цинізмом. Він силою відібрав автомобіль у військового, збираючись на ньому таранити "Беркут", здійснював неодноразові наїзди на людей і таки збив, а потім переїхав на смерть свого бойового побратима Дідича. Наїзд припав на голову. Страшна смерть.
Виходячи з тексту цього вироку, потерпілий Дідич ОДИН біг, був збитий, впав і загинув під колесами. Це ДУЖЕ важливо, так як в наступному вироку Дідич вже буде НЕ один, а з беркутівцем Ефіміним, який його НІБИ вдарив гумовою палицею, що і призвело до порушення координації руху, потрапляння під колеса і загибелі.
І перейдемо до другого вироку. Де, ви не повірите, той же потерпілий – Дідич.
Злочинцем був визнаний харківський співробітник "Беркута" Андрій Ефімін. Хоча його, співробітника міліції, також зачепила вантажівка Бібіка і йому в результаті наїзду на нього вантажного автомобіля розірвало зв'язки колінного суглоба.
Незважаючи на наявність відео події, що підтверджує невинуватість Ефіміна, сам Ефімін був звинувачений і в липні 2016 засуджений за напад на Дідича. Беркутівець Андрій Ефімін, за нашою інформацією, вимушено визнав свою неіснуючу провину, щоб просто вийти на свободу. Він не знав про вирок Бібіку, в якому встановлені зовсім інші, об'єктивні обставини смерті Дідича.
І суд, обманутий прокуратурою, якій потрібні були брехливі, але великі статистичні цифр "успіхів" у справах майдану, по-швидкому, за нібито удар гумовою палицею по голові так, що ДІДИЧ опинився під колесами автомобіля, дав беркутівцю Ефіміну 5 років умовно. П'ять років умовно, судимість, неможливість продовжувати службу за легкі тілесні ушкодження, яких співробітник Харківського "Беркута" ніколи НЕ завдавав Дідич. Самообмова і несправедлива судимість – така була ціна свободи Андрія Ефіміна.
Але і це ще не все. Дідич – фігурант ще однієї кримінальної справи, в якому ГПУ намагається засудити чергового беркутівця з Харкова – Віктора Шаповалова. В його ще не розглянуту справу, що знаходиться в Подільському районному суді у судді Зубця, також фігурує потерпілий Дідич. Що саме протиправного беркутівець Шаповалов заподіяв Дідич з обвинувального акта не зрозуміло, там немає ні слова. Покійний просто фігурує в справі і обвинувальному акті. Без всяких пояснень. З переліком ран. Таких же ран, як і в справі Андрія Ефіміна.
Але і це ще не кінець. У день вбивства Дідича таким же воїном світла і добра з Майдану якимись невстановленими особами були також викрадені особисті речі покійного Дідича, що, власне, додатково і яскраво характеризує деяких учасників масових заворушень "революції гідності".
Виходячи з даних кримінального провадження №12014100060001415, на думку дружини Дідича, невстановленими особами 18 лютого 2014 року було вкрадено 2 платіжні картки "Райффайзен банк" Аваль ", 2 мобільних телефони" Nokiа ", золоті і срібні ювелірні вироби, документи, гроші, рюкзак і барсетка, що належали покійному. Також, за словами сина убитого, у його батька в Жовтневому палаці був вкрадений iPad 3.
Масові заворушення завжди привертали покидьків.
3. Віктор Прохорчук
25.05.1975 року народження з Житомирської області, смт. Володарськ-Волинський. 19 лютого 2014 року тіло загиблого виявили у дворі Хрещатика, з колото-різаною раною шиї. Він помер в кареті швидкої допомоги. Справа №2014100100001525 розслідувалася Шевченківським РУ.
Що говорить нам реєстр судових рішень про це члені "небесної сотні"?
Розслідуванням (виробництво № 12014100060000228) встановлено, що 19.02.2014 в 00:30 лікарями СМП, біля будинку № 16 по вул. Хрещатик в м Києві, виявлений труп Прохорчука В. А., 25.05.1975 року народження, на прізвисько "Прохор". Оглядом трупа Прохорчука В.А. виявлено колото-різане поранення шиї. Передбачувана давність настання смерті може становити 12-24 годин з моменту дослідження трупа в морзі.
"У ході розслідування встановлено, що раніше, в період часу з 20:00 до 23:30 18.02.2014 труп Прохорчука В.А. був виявлений учасниками акцій протесту під ковдрами і одягом в наметі" УНСО ", розташованого на Майдані Незалежності в г . Києві. Також встановлено, що Прохорчук В.А. в січні 2014 року подав заяву про вступ до громадської організації "УНСО" і брав участь в акціях протесту в центральній частині міста Києва. Згідно з попередніми даними причетними до вбивства Прохорчука В.А. і свідками даного злочину можуть бути члени ГО "УНС Про "(ухвалу Печерського районного суду від 12 грудня 2014 року, справа № 757/36888/14-к).
Так, ви все правильно зрозуміли. Деякі мирні протестувальники підрізали Прохорчука, а потім, щоб тіло не лежало в наметі і віднесли його подалі. На Хрещатик. Допомоги не надали. Медиків не викликали.
Далі було ще цікавіше. "Допитаний як свідок Х пояснив, що в 2013-2014 він брав участь в акціях громадянського протесту в Києві, де отримав поранення. Перебуваючи в лікарні, познайомився з М. М. І потім йому стало відомо, що останній має безпосереднє відношення до вбивства Прохорчука В.А ".
В ході розслідування слідство приходить до висновку, що інформацію про вбивство члена "небесної сотні" і ставлення до самого вбивства має маса протестуючих, перераховувати яких не будемо, з поваги до таємниці слідства.
Ось така от історія героїзму. Одні учасники протесту вбили іншого. Намагалися позбутися тіла і потім давали свідчення один на одного.
Також викликає певний інтерес інформація про моральне обличчя воїна світла і добра. Наприклад, про притягнення цього "героя небесної сотні" до адміністративної відповідальності. За пияцтво за кермом.
Алкоголь взагалі часто фігурує в історіях про "небесної сотні". Але давайте по порядку.
10 листопада 2010 года (справа №3-1336 / 2010) суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Мельник М.Л. постановив притягнути Прохорчука до адміністративної відповідальності за те, що 01.11.2010 в смт. Володарськ-Волинський по вул. К.Маркса гр. Прохорчук керував автомобілем "ВАЗ-21063" номерний знак В 8101ЖІ в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно до постанови у справі №0606 / 1226/2012 (виробництво № 3/0606/448/2012) суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Криницький Л.В. привернув Прохорчука до адмін відповідальності, оскільки 18.06.2012г. в с. Андрієвича Прохорчук керував автомобілем ЗІЛ-431412 (АІ5168СІ), не впорався з керуванням і в'їхав в кювет. Після чого вживав спиртні напої.
Також майбутній Герой України не платив аліменти на утримання своїх дітей. Тому, за позовом матері його дітей Наталії Анатоліївни Прохорчук, 28 серпня 2013 року Рішенням Володарсько-Волинський райсуду (справа № 276/1070/13-ц, виробництво № №2 / 276/383/13) суд постановив: "Стягнути з непрацюючого Прохорчука на користь матері аліменти на двох дітей 08.01.2001 р.н. і 15.07.2008 р.н.)
Віктор Прохорчук – член "небесної сотні" і Герой України посмертно. Чи були для його героїзації хоч якісь підстави? Чи були підстави для виплат? Вирішуйте самі.
4. В'ячеслав Ворона
Ворона, Герой України посмертно. За канонічної версії про "сотню" – загинув від травм, отриманих 18 лютого 2014 року під час боїв з криміналітетом в Маріїнському парку.
Насправді ж він був убитий в Києві 9 березня в результаті алкогольно-побутового конфлікту в інтернет-кафе на пр. Маяковського, 95 на Троєщині. Вбивця затриманий, засуджений, відбуває покарання. Ось вирок, що описує п'яні пригоди учасників і саму трагедію.
Отже, двоє друзів вдома пили коньяк і горілку. Прийняли алкоголь і вирішили їхати на дискотеку. На вулиці Драйзера у клубі "Отаман" їм не сподобалося, і вони вирушили в клуб "Калинка-малинка" на проспект Маяковського. Там пробули до 05:00 і пішли, так як закінчилися гроші. У зв'язку з матеріальними труднощами, вони заклали мобільний телефон в ломбард отримали 2000 гривень і поїхали в інтернет-кафе на пр. Маяковського маршруткою, щоб знову випити і пограти в ігри. Прибули туди близько 06:00. Там вже знаходився обвинувачений, який сидів за комп'ютером і через проміжок часу не більше 5 хвилин, обвинувачений піднявся, підійшов до них і між прибулими і обвинуваченим почався конфлікт. Вони ображали один одного "сміттям" і "зеком", нецензурною лайкою і обвинувачений раптово завдав серію ударів майбутньому герою України, від яких той впав на підлогу і пізніше, вже у себе вдома, помер. Міра покарання убив – 8 років. Убитий – член "Небесної сотні" і герой України посмертно В'ячеслав Ворона.
Але саме приголомшливе в цій історії, що вирок убив В'ячеслава Ворону було винесено 8 ЛИПНЯ 2014 року, а Указ про присвоєння Вороні звання "Герой України" посмертно – через 5 місяців – 21 ЛИСТОПАДА 2014. Це означає, що колишній президент Порошенко, його нагородна комісія, прокуратура і всі, хто причетний до складання списку "Небесної сотні" діяли НАВМИСНЕ і СВІДОМО. Вони все знали.
В'ячеслав Ворона отримав від Порошенка звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" посмертно за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних принципів демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, проявлені під час "революції гідності".
Указ досі не скасований.
5. Володимир Наумов
Герой України посмертно. Член "Небесної сотні". Його тіло виявлено на Трухановому острові в Києві 18 лютого.
З оперативних зведень: "Наумов Володимир Григорович, 09.03.1970 року народження, зареєстрований за адресою: Донецька область, м Родинське, покінчив життя самогубством, стрибнувши у воду з пішохідного моста у Труханового острова в м.Києві, в результаті чого помер. Дане подія зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві за № 7104 від 18.02.2014.
"По прибуттю на місце події слідчо-оперативної групи Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві, на березі р. Дніпро, Труханів острів, ліворуч на відстані 50-100 від пішохідного моста, виявлений труп Наумова В.Г. При дослідженні трупа громадянина Наумова ВИЯВЛЕНО ЕТИЛОВИЙ СПИРТ в концентрації 2,59 проміле. "
До речі, важким алкогольним сп'янінням вважається зміст понад 2,5 проміле в крові. Ось такий він, Герой України посмертно, волею Порошенко та інших махінаторів.
6. Богдан Калиняк
Член "небесної сотні". Герой України посмертно. За публічно поширеною версією він помер 28 січня (!) 2014 по причині запалення легенів і серцевої недостатності.
А ось офіційні дані.
"28.01.2014 года в Ивано-Франковской областной больнице скончался житель г. Коломыя Калиняк Богдан Михайлович, 1961 г.р. Первоначально было установлено, что Калиняк, находясь в Киеве на Майдане заболел пневмонией, которую начал самостоятельно лечить. Вследствие неправильного лечения у пострадавшего возникла острая недостаточность поджелудочной железы, что стало причиной его смерти.
28.01.2014 по данному факту СО Ивано-Франковского ГО УМВД Украины в Ивано-Франковской области открыто уголовное производство №12014090010000203 по признакам преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 115 УК Украины с дополнительной отметкой о квалификации "естественная смерть".
Что же было на самом деле?
На самом деле 28-го января (!) 2014-го Калиняк умер от геморрагического панкреонекроза. Вот что говорят материалы уголовного дела, изученные адвокатами "Могильницкий и партнеры":
"16 января 2014-го Богдан Калиняк прибыл в Киев из города Коломыи. Вел себя неадекватно. Считал, что его преследуют и практически не спал. Уже 23-го января уехал домой. Был принудительно госпитализирован в областную психоневрологическую больницу.
"Пациент неспокойный, постоянно находится в движении, переходит от одной кровати к другой, снимает постельное белье, что-то ищет под кроватями. Не объясняет своего поведения, тревожный. Подошел к врачу, сообщил: "Я знаю секретную информацию о Майдане, но могу сказать только один на один, давайте где-то спрячемся", – говорится в заключении эксперта.
А 28-го января 2014-го Калиняк умер от геморрагического панкреонекроза. Речь идет о необратимом отмирании тканей и клеток поджелудочной железы – свидетельствует заключение эксперта.
7. Виктор Чернец
На Майдане в Киеве вообще не был. Сбит насмерть автомашиной во время блокирования трассы у села Подибна Манькивского района Черкасской области 19 февраля 2014 года. Сбил его джип, который, по канонической версии, пробивал дорогу внутренним войскам или даже титушкам.
Итак, Чернец 27.05.1977 г.р. был сбит насмерть автомобилем. Уголовное производство № 12014250100000074 расследовалось по ст. 286 УК Украины "Нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатация транспорта лицами, управляющими транспортными средствами".
Почитайте мнения экспертов в реестре судебных решений. Они очень неоднозначные, например, есть заключение, что водитель не имел технической возможности предупредить наезд на пешехода с технической точки зрения.
8. Тарас Слободян
Смерть этого человека – история со многими неизвестными. Его тело было обнаружено 1 марта 2014 года в городе Сумы.
По воспоминаниям его отца, Тарас Слободян в августе 2013 года уехал из Тернополя в Киев в результате конфликта с родными.
"Щоб присвятити себе науковій роботі, Тарас звільнився з університету. Однак в серпні 2013-го взяв гроші, документи і поїхав до Києва. Він був ображений на мене. Ми обоє принципові. Два вольових характери. Я говорив, що він ще не готовий до самостійного життя. А потім у листопаді почався Майдан… Знаючи його характер, він не міг залишитись осторонь тих подій. Востаннє з сином говорила дружина – вітала з днем народження 10 грудня. Щоб зайвий раз його не дратувати і самому не нервувати, я старався менше з ним спілкуватись", — приводятся слова отца на сайте "Небесной сотни".
По канонической версии про "сотню": "хлопець перебував на Майдані у Києві, проте, потім він безслідно зник. Знайшли юнака аж на Сумщині у лісі без кисті руки. Поховали в Тернополі. Як саме катували Тараса Слободяна – на цвинтарі не розповідають. Батько не на камеру каже, що не має на це морального права – настільки страшними виявились результати другої експертизи".
Но есть несколько проблем. Первая – непонятна причина смерти Тараса и вторая – дата смерти Тараса.
Вот что говорится в решении Тернопольского горрайонного суда Тернопольской области от 4 августа 2014 года по делу №607/12253/14-ц (судья Гречаковская О.Я.):
"В свидетельстве о смерти серии I-ИД № … от 04 марта 2014 года, выданного отделом государственной регистрации актов гражданского состояния регистрационной службы Тернопольской ГИС, указано, что Слободян Тарас Игоревич УМЕР 01 ОКТЯБРЯ 2013 ГОДА в возрасте 30 лет, о чем 4 марта 2014 сделана соответствующая актовая запись №340. Смерть гр. Слободяна Т.И. наступила от травматической ампутации нижней части левой руки в результате взрывной травмы, сопровождавшаяся внешним длительным кровотечением".
Таким образом, первоначальная установленная экспертом дата смерти – 01 октября 2013 года, явно свидетельствовала, что погибший никак не мог участвовать в Майдане и считаться героем, а его родные бы не получили выплаты.
Отец погибшего Тараса, Игорь Тарасович, который, как мы помним, длительное время даже не общался с сыном при жизни, был с этим не согласен и обратился в суд с требованием изменить в свидетельстве о смерти своего сына ДАТУ его смерти.
В основу решения суда были положены выводы комиссионной экспертизы, которая заключила что "смерть не могла наступить в относительно теплую осеннюю пору года (в сентябре-ноябре 2013 года). Таким образом, учитывая вышеизложенное и данные справки гидрометеорологического центра г.Сумы, смерть Слободяна Тараса Игоревича наступила в ДЕКАБРЕ 2013 ГОДА".
Смерть в декабре 2013 года уже подтвеждала теоретическую возможность участия в акциях протеста. Но связана ли смерть Тараса Слободяна с Майданом и каким образом тело оказалось в Сумах – загадка.
Тем не менее, факт остается фактом: Тарас Слободян – член "небесной сотни" и Герой Украины посмертно.
9. Михаил Костышин
Костышина Михаила Иосифовича 09.04.1981 года рождения, жителя села Нижний Струтинь Рожнятинского района Ивано-Франковской области 27.01.2014 доставили в травмпункт № 3 г. Львова. Предварительный диагноз – воспаление поджелудочной железы, заражение крови. Смерть расследовали в Пустомытивском РВ ГУ МВС Львовской области, производство № 12014140270000113.
И вот что было обнаружено:
"27.01.2014г. в 07:20 в дежурную часть Пустомытовского РО ГУМВД Украины во Львовской области поступило сообщение от дежурного врача Мокрого Ф.И. о том, что 27.01.2014 г. примерно в 07:10 каретой скорой помощи с АЗС "Лукойл", что в с. Гамалеевка Пустомытовского района, в травмпункт №3 КМК БСМП Львова доставлено Костышина Михаила Иосифовича, 09.04.1971 г.р., с телесными повреждениями в виде тупой травмы живота.
В ходе проведения дальнейшей проверки установлено, что Костышин М.И. данные телесные повреждения получил в с. Гамалеевка Пустомытовского района Львовской области, во время пребывания в автобусе при неизвестных обстоятельствах. 25.02.2014 в БСМП пострадавший Костышин М.Й от полученных травм скончался" (определение Галицкого районного суда города Львова, дело № 461/2278/16-к, производство № 1-кс/461/3110/16).
Тупая травма живота в селе Гамалеевка. Скажите мне как можно было включать умершего в "небесную сотню"?
10. Сергей Синенко
Сергей Петрович Синенко 05.03.1978 года рождения.
По нашей информации не имел никакого отношения к киевскому Майдану.
13 февраля 2014 его тело обнаружено в сгоревшем автомобиле марки "Тойота Королла" на автодороге между селами Червоный Яр и Иван Город Запорожского района Запорожской области. Дело №12014080230000260 расследовали в Запорожском РВ.
Реестр судебных решений оставляет вопросов больше чем ответов. Так, следствием устанавливалось "его отношение к совершению особо тяжкого уголовного преступления и основания передачи вождения другому лицу, документы на автомобиль марки "Тойота Королла".
Темная какая-то история.
Сергей Синенко – Герой Украины посмертно.
11. Иван Городнюк
Житель Ровенской области.
По канонической версии, родной брат умершего Вадим Городнюк вспоминает: "Последний раз приехал совсем истощенным – кроме того, что Ваню избили, он еще и заболел пневмонией после того, как силовики его облили холодной водой, а до того он сильно поморозил нижние конечности. Домой мальчик прибыл в среду, в четверг обратился в местную районную больницу, получив только направление на флюорографию. В пятницу планировал начать лечение, но из-за ухудшения состояния здоровья не смог выйти из дома".
Его брат также сообщил, что "когда в больнице узнали, что парень был на Майдане, то при вскрытии дали указание написать "отравление этиловым спиртом", хотя вскрытия не провели и умышленно умолчали о состоянии тела".
Очередной спирт у очередной жертвы.
Реестр судебных решений по Ивану Городнюку почти пуст. Одно упоминание – про брань на рынке, которая стала причиной административного взыскания.
Так, 16 ноября 2012 года судья Березнивского районного суда Ровенской области Старовецкая Ю.В., рассмотрев материалы Березнивского РВ УМВС Ровенской области, привлекла Городнюка к административной ответственности за мелкое хулиганство. Он на рынке в пгт. Сосновое Березанивского района во время ссоры с гражданами Б. и Б. высказывался нецензурной бранью. Вину признал, чистосердечно раскаялся (Дело № 1701/2267/12, номер производства 3/1701/1071/12).
Герой Украины посмертно.
12. Максим Горошинин
По одной версии во время участия в акциях протеста заболел тяжелой формой пневмонии, умер 19 февраля. По второй версии, он отравился вредными газами горящих шин. Состояние здоровья Горошишина постепенно ухудшалось и 31 января, после длительного периода заболевания, он был госпитализирован в Киевскую городскую больницу №17 с диагнозом "Острая форма пневмонии".
Болезнь прогрессировала, лечение не помогло, и через месяц 19 февраля 2014 года Максим скончался.
Даты смерти и болезни разнятся: есть версия, что он 19 февраля отравился, 20 февраля 2014 умер.
23 февраля он был похоронен в родном селе в селе Грушковка Каменского района, Черкасской области. Итак – пневмония. Герой Украины посмертно.
13. Антонина Дворянец
Ее тело 18.02.2014, около 14:00 обнаружено по адресу Киев, Институтская, 5. Антонина Дворянец 21.03.1952 г.р. из Броваров, умерла от ишемической болезни сердца. Уголовное производство №12014100060000645 расследовалось Печерским РУ.
Герой Украины посмертно.
14. Давид Кипиани
20 февраля 2014 года его обнаружили без сознания в подземном переходе на Крещатике без признаков насильственной смерти. Причина смерти – остановка сердца. Следствие, из-за естественной причины смерти, практически не велось.
Дело №12014100040002152, расследовалось Днепровским РУ. Реестр судебных решений содержит лишь одно упоминание о деле.
Герой Украины посмертно.
15. Петр Гаджа
23 марта 2014 года (то есть через месяц после расстрелов на Майдане) в 18:05 по месту жительства по адресу: г. Киев, ул. Героев Днепра врачами констатирована смерть Гаджи П.М., которая, согласно справке о причине смерти от 23.03.2014 № 955, наступила в результате хронической ишемической болезни сердца.
Уголовное производство № 12014100050002093 расследовалось Оболонским РУ. Данных о его участии в Майдане, или тем более о гибели в связи с массовыми беспорядками не было. Но его семья настаивала на этом факте и требовала "проведения допросов мужчин по имени Иван и Владимир, которые, согласно показаниям потерпевшей Гаджи М.И., могут подтвердить пребывания Гаджи П.Н. на площади Независимости в Киеве во время массовых акций протеста".
Герой Украины посмертно. Выплаты освоены.
16. Василий Шеремет
Василий Шеремет 21.03.1949 года рождения проживавший в городе Березань Киевской области был госпитализирован 28.02.2014 (то есть через неделю после расстрелов) с Майдана Независимости с предварительным диагнозом: ОБЩЕЕ ПЕРЕОХЛАЖДЕНИЕ.
05.03.2014 умер в больнице. Следствие вело Печерское РУ. Производство № 12014100060000851.
Отзывы о Василии Шеремете очень неоднозначные. Он был добрым и работящим, но злоупотреблял спиртным. Вот часть его биографии от Евгении Бардяк, Главы ГО "Молода Просвіта": "Он был добродушным, настойчивым и трудолюбивым. В быту пытался быть экономным, рациональным, но для других не жалел ничего, готов был отдать последнее при необходимости. Однако личная жизнь не сложилась. Каждый раз семейное счастье омрачало ПРИВЫЧКА МУЖА К ВОДКЕ. В конце со второй женой тоже разошлись. Вскоре она умерла. Отношения с младшим сыном все ухудшались. / … / Единственное, что оставалось с ним до последнего – любовь к стране. Во время событий на Майдане, где он провел почти непрерывно все три месяца, другой поздравления, как "Слава Украине!", Соседи от него и не слышали."
Водка – зло.
Василий Шеремет – Герой Украины посмертно.
17. Виктор Хомяк
27 января 2014 года (то есть почти за месяц до расстрелов) на Майдане Независимости в середине металлического каркаса елки найден повешенным Хомяк Виктор Борисович, 20.02.1958 г.р., проживавший по адресу: Волынская область, с. Голышев.
Смерть наступила в результате механической асфиксии через удушение. Производство №12014100100000770 расследовало Шевченковское РУ.
Официальная версия – покончил жизнь самоубийством 27 января на Майдане. Жители палаточного городка разводили руками: никто не знал Виктора и намекали, что, мол, нужно еще разобраться, принимал ли вообще он участие в протесте, и как попал на Майдан.
Герой Украины посмертно. Член "небесной сотни". Навіщо?
18. Зураб Хурция
18.02.2014, примерно в 14:00, по адресу: г. Киев, ул. Институтская, 5 обнаружен труп Хурция. Вероятно, он попал в давку в районе метро "Хрещатик". Умер Зураб Хурция от ишемической болезни сердца. Дело расследовалось Печерским РУ, производство №12014100060000644. Естественная причина смерти.
В 2012 году привлекался к административной ответственности за проживание в Украине без установленных законом документов на право проживания.
Герой Украины посмертно. Член "небесной сотни".
19. Александр Бадера
Умер 28 января 2014 года (почти за месяц до расстрелов на Майдане).
Причина смерти – сердечная недостаточность. При этом медики не обнаружили признаков переохлаждения, что могло бы указывать на версию гибели от холодной воды из водомета. Занимался самолечением. В больницу принципиально не обращался.
Судебный реестр по этому человек абсолютно пуст, что свидетельствует о полном понимании следствием естественных причин смерти.
Герой Украины посмертно.
20. Павел Мазуренко
Павел Мазуренко. 02.12.1971 года рождения, проживавший в Киеве.
21 декабря 2013 года (за два месяца до расстрелов) Мазуренко с Майдана независимости был доставлен в больницу с закрытой черепно-мозговой травмой. Там, в помещении КМКЛ №12 Мазуренко П.А. умер. Уголовное производство №12013110100018656 от 23.12.2013 расследовалось Шевченковским РУ.
Никаких данных об участии умершего в акциях протеста по нашей информации нет. 21 декабря 2013 года он шел домой, и возле торгового центра "Квадрат" был избит.
По одной неподтвержденной версии он был избит милиционерами, которые перепутали его с участниками Майдана. По второй версии, был избит охранниками ТЦ "Квадрат" за кражу.
21. Андрей Цепун
Герой Украины посмертно. Член "небесной сотни". По нашей информации, его участие в акциях протеста не подтверждено.
Найден мертвым 21 февраля 2014 на окраине Киева на улице Верболозной без признаков насильственной смерти. Врачи констатировали смерть от переохлаждения тела.
Цепун был доставлен каретой скорой помощи 21.02.2014 в 07.45 в приемное отделение Киевской городской больницы скорой помощи, по адресу: ул. Братиславская, 3 с диагнозом "кома неопределенного характера, общее переохлаждение". Умер в 08:00.
Дело расследовали в Оболонском РУ, ЕРДР №12014100050001348 и 12014100050001282. Историю Цепуна еще нужно исследовать, и мы это обязательно сделаем.
Пока известно, что при оформлении наследства (переоформление легкового автомобиля умершего – "Лада 21010"), жена Цепуна узнала, что с целью обеспечения иска, банковское учреждение "Золотые Ворота" добилось ареста всего движимого имущество ее мужа. Якобы неизвестный от имени ее мужа Цепуна А.М. 29.09.2014 оформил потребительский кредит на общую сумму 15 000 грн. которые были перечислены на счет физического лица – предпринимателя для приобретения мебели. При осмотре документов и кредитного дела обнаружено, что фотография в паспорте и подписи в документах якобы не ее мужа.
22. Яков Зайко
Пожилой человек, народный депутат Украины первого созыва, редактор журнала. Его смерть наступила в результате ишемической болезни сердца 18.02.2014 в 16:00 на платформе ст. метро "Театральная" (уголовное производство №1201410012000302 от 18.02.2014).
Герой Украины посмертно.
23. Александр Подрыгун
Погиб 22 февраля на окраине Киева в результате черепно-мозговой травмы. Свидетелей гибели нет, участие в акциях Майдана не подтверждено. Реестр судебных решений пуст.
Герой Украины.
24. Игорь Бачинский
Умер 25 февраля, из Боярки Киевской области. Его связи с участием в акциях протеста не обнаружено.
Герой Украины.
И в связи с этим его родня судилась за выплаты героя.
25. Андрей Корчак
Корчак Андрей Богданович, 1965 года рождения, Львовская область, город Стрый.
Причиной смерти стала тяжелая травма, писали журналисты: "Никто не видел, как погиб Андрей Корчак. Говорят, что его избили бойцы "Беркут" и "титушки". Он получил черепно-мозговую травму. Возможно, его можно было спасти, однако кареты скорой помощи были переполнены ранеными. В больницу бездыханного Андрея привез неравнодушный мужчина на "Жигулях", однако реанимировать Андрея не удалось".
Но это – ложь.
Как говорит свидетельство о смерти – причиной кончины стала ишемическая болезнь сердца.
18.02.2014 умер в реанимационном отделении городской больницы №17, который ранее был доставлен в больницу попутным транспортом, расследованием занималось Печерское РУ, производство № 12014100060000639.
Герой Украины посмертно.
xzz63u_t9g_big.jpg" style="display: block; margin: auto;" data-imageproxy-source="//old.kurs.com.ua/uploads/2020/Feb/17/xzz63u_t9g_big.jpg"/>
ВТОРАЯ ГРУППА
Погибшие, которые не связаны с Майданом - 4 человекаДмитрий Чернявский
Владимир Рыбак
Юрий Поправка
Василий Сергиенко
Все они признаны Героями Украины посмертно.
Эти люди действительно погибли. Погибли в Корсунь-Шевченковском районе Черкасской области, Славянске, Горловке и Донецке. Погибли в разное время, в том числе и после Майдана.
Например, Дмитрий Чернявский получил смертельное ножевое ранение 13 марта 2014 года.
Почему они стали членами "Небесной сотни" - совершенно непонятно. Нужен был список жертв подлиннее? Помасштабнее?
Нужно было не менее ста умерших? Небесный полтинник, например, звучал бы не столь благозвучно?
ТРЕТЬЯ ГРУППА
Смерти от травм – 7 человек
1. Дмитрий Максимов.
Дело со многими неизвестными. В частности, есть вопрос почему его не отправили в больницу за помощью.
Максимов Дмитрий Вячеславович, 17.11.1994 г.р., киевлянин. Его тело с травматической ампутацией левой руки выше локтя было доставлено с баррикады на ул. Институтской в дом Профсоюзов, а в дальнейшем к Михайловскому собору.
Предварительный диагноз: травматическая ампутация левой руки, потеря крови. Дело расследовалось в Шевченковском РУ, производство № 12014100100001534.
Ситуация с гибелью Дмитрия не ясна. Он был молодым и красивым парнем, инвалидом по слуху, успешным дзюдоистом. Его мама говорила следующее: "Хуже всего то, что я не знаю, при каких обстоятельствах умер мой сын. После похорон я специально поехала на Майдан, расспрашивала людей, показывала Димину фотографию. Комендант Майдана Андрей Парубий сказал, что часто видел Диму на баррикадах… На Майдане мне рассказали, что врачи реанимировали Диму в течение 20 минут. Но спасти не смогли. Когда в Доме профсоюзов начался пожар, тело сына перенесли в Михайловский собор. Я опросила сотни человек, но не смогла разыскать тех, кто был рядом с моим сыном в ночь на 19 февраля и видел, что произошло".
Сложно сказать, как именно и по чьей вине потерял жизнь Дмитрий и как можно было тащить умирающего человека к Михайловскому собору, а не в больницу. Боялись, что он расскажет правду о том что случилось?
Судебный реестр по этому делу практически пуст. Есть только одно упоминание, что следователь хотел получить доступ к данным телефонных переговоров.
2. Юрий Вербицкий
Его тело было найдено 22 января 2014 года в лесополосе, вблизи села Гнидын Бориспольского района. Юрий замерз и умер после пыток. В этом случае следствие завершено.
3. Артем Мазур
Артем Мазур, 06.08.1987 года рождения из города Хмельницкий.
18.02.2014 года во время массовых беспорядков на улице Шелковичной он получил травму головы и скончался от полученных травм (Печерское РУ, производство № 1201410006000832).
3 марта 2014 года Артем умер в больнице. Кто причинил ему травму и каким образом - неясно.
Приговора нет.
4. Иван Наконечный
Киевлянин 18.10.1931 г.р. Умер в одной из киевских больниц от черепно-мозговой травмы, полученных во время столкновений. Дело расследовало Печерское РУ. Производство №12014100060001031.
Приговора нет.
5. Анатолий Нечипоренко
11.04.2014 в реанимационном отделении больницы скорой медицинской помощи скончался Анатолий Нечипоренко.
Доставлен в больницу 18.02.2014 с ул. Институтская с открытой черепно-мозговой травмой.
29.03.2014 СО Печерского РУ открыто уголовное производство №120141000600001695 по ч. 1 ст. 125 УК Украины.
Очень странно, но реестр судебных решений по нему пуст. Если не считать его иска о доплатах к пенсии в 2010 году. Приговора нет.
Теперь о двух смертях, которые связывают с поджогом в Киевском доме профсоюзов.
6. Александр Клитинский
Публичная версия - ранен и сгорел заживо в Доме профсоюзов на Майдане 19 февраля. Сразу был похоронен как неизвестный на Аскольдовой могиле в Киеве. Идентифицирован по ДНК лишь в июле 2014 года.
Очень странная история.
Возможные ответы на вопросы есть в уголовном производстве №12014100100001560.
Одно ясно точно - его тело найдено достаточно далеко от Дома Профсоюзов, на улице Владимирской.
7. Владимир Топий
21.02.2014 в доме Профсоюзов обнаружен обгоревший труп неустановленного лица, в последствии идентифицированного как Топий Владимир Петрович, 26.04.1955 г.р. уроженца города Львов (Шевченковский РУ, производство №12014100100001639).
И Топий, и Клитинский признаны посмертно Героями Украины. Насколько их смерти связаны именно с протестами и действиями властей, а не протестующих или иных лиц, неизвестно.
Слишком мало информации.
Но, многое указывает на то, что их убили свои же. По результатам комплексной судебной пожарно-технической и взрывотехнической экспертизы КНИИСЭ от 10 сентября 2014 года: "непосредственной причиной возникновения пожара в Доме профсоюзов послужило привнесение многочисленных зажигательных устройств в места с наличествующим горючим материалом И ПРЕДВАРИТЕЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ СОБЫТИЯ. Это подготовка состояла в проникновении в помещение лиц с зажигательными устройствами, которые перед применением подожгли или же поджигались автономно при попадании в место поджога".
Как известно – киевский Дом Профсоюзов находился под контролем протестующих и в нем была химическая лаборатория для изготовления взрывчатых веществ (данные из ОРД "Бунтари", производством занимался заместитель начальника главного управления СБУ в Киеве и Киевской области А.И. Куць).
Вот там, среди протестующих и нужно искать убийц, так как версия о том, что часть правоохранителей сначала проникла в дом профсоюзов, а потом начала там себя же поджигать, не выдерживает никакой критики и опровергается материалами уголовных производств. Это из разряда про "Беркут", стрелявший сам в себя.
Кроме того, по официальной информации от 19.02.14 года, в Доме профсоюзов был один (!) труп, один, а не два: "Департамент здравоохранения исполнительного органа Киевского городского совета (Киевской городской государственной администрации) информирует, что 19 февраля 2014 в 18:50 к бригаде № 4, отделение № 8 Центра ЭМП и МК, которая дежурила на улице Михайловской, 7, обратились медики - волонтеры Майдана с одним обгоревшим телом человека (принесли на носилках). По словам медиков-волонтеров, тело им передали сотрудники МЧС - снесли с 7 этажа Дома Профсоюзов. Возраст и пол обгоревшего тела определить невозможно. На место происшествия вызвали сотрудников милиции".
А уже на улице Владимирской, расположенной далеко от Дома Профсоюзов, нашли второе тело – тело Александра Клитинского. Как оно там оказалось? Що сталося? Нет ответа. Нет приговора.
<img src=Источник – kurs.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *