Неприхована погроза. Що не так з новим генпрокурором



Коли генпрокурор запрошує «жити по закону» і закликає «не боятися», іншим громадянам дуже скоро доведеться нікому з правоохоронців не вірити і нічого у них не просити – пише Новий час.
Тепер зрозуміло: коли Володимир Зеленський в телефонній розмові з Дональдом Трампом назвав його «великим учителем для всіх нас», він не лестив.
Виявляється, що Зеленському, як і Трампу, потрібен абсолютно керований генпрокурор, людина, яка готова беззастережно виконувати команди. Ірина Венедиктова – саме з такого тесту.
Ще в лютому вона заявляла, що перейшла в Державне бюро розслідувань, щоб «закласти фундамент для роботи справжнього правоохоронного органу». І говорила про готовність віддати рік, два, три роботі тут ». Тоді ж Венедиктова зізналася, що це легше, ніж працювати в прокуратурі або судах, де «система сильно вкоренилася».
Така позиція Венедиктової щодо судів і прокуратури дуже нагадує сюжет езопівської байки про лисицю і виноград. Тим більше, що не так давно вона претендувала на посаду судді касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, але не пройшла конкурс – отримала менше, ніж мінімально допустимий бал за результатами іспиту.
Такі люди, зі значними амбіціями і браком сил для їх втілення, можуть стати легкою здобиччю для кожного, хто дасть їм бажане. Ось тільки обмін послугами в ситуації Венедиктової відбуватиметься за рахунок громадян, які розраховують на безпристрасне правосуддя. Красномовний факт: якщо Рябошапка не боявся вголос міркувати про необхідність розслідування відомостей про причетність провідних депутатів від «Слуги народу» до незаконного управління прокурорами, то Венедиктова вдавала, що цих фактів взагалі немає.
Тому не дивно, що не минуло й місяця після згаданого інтерв’ю, як Венедиктової допомогли здати, може бути, найголовніший іспит у своєму житті. 17 березня за мінімальної підтримки своєї рідної фракції вона стала першою жінкою-генпрокурором України. До слова, депутат Медяник голосував «за».
Якщо вірити стенограмі, під час пленарного засідання Ірина Венедиктова запевнила, що буде приймати максимально швидкі законні рішення, відповідаючи на питання депутата Дубинського про справи проти Петра Порошенка. Втім, не наважившись в цьому контексті згадати колишніх власників Приватбанку.
Через п’ять хвилин генпрокурор пообіцяла, що «там, де було злодійство, крадіжка нашого народу і нашої держави, будуть справедливі обвинувальні вироки, які, я думаю, знайдуть своє підтвердження і ляжуть в основу судового вироку». Можливо, від хвилювання Венедиктова сплутала поняття справедливості і обгрунтованості, а в силу свого упередженого ставлення до судів не подумала, що в основі судових рішень повинен бути закон і об’єктивна оцінка доказів сторін, а не позиція звинувачення.
Однак події кількох наступних днів показали, що нова генпрокурор не хвилювалася і нічого не плутала, а тільки транслювала задані їй зверху установки.
По-перше, надзвичайно оперативно було відкрито кримінальне провадження за фактом можливої ​​службової недбалості посадових осіб Кабінету Міністрів України у підготовці країни до епідемії коронавируса. І хоча адвокати вже вказали на ряд недоречностей, проблема в іншому.
На наших очах відбувається спроба призначення «цапів-відбувайлів» при повній згоді і догідливості прокуратури, яка одночасно не помічає багатьох фактів розвалу системи МОЗ заради меркантильних інтересів людей, до цих пір залишаються радниками президента України з питань охорони здоров’я та контролюючих законотворчий процес у цій сфері. Коли про ці загрози восени 2019 року відкрили говорили працівники міністерства, депутати і цілий голова Національної служби здоров’я України, керівництво країни їх проігнорувало.
Невже тепер і проти Володимира Зеленського відкриють справу за службову недбалість? Або йому не треба боятися і жити по закону?
По-друге, незважаючи на обіцянку боротися з корупцією в прокуратурі Венедиктова демонстративно зневажливо відреагувала на закид про нібито незадекларованих цінних годиннику. На тлі скандалів про безпідставні станах прокурорів з САП, військової прокуратури, забудькуватості дніпропетровських прокурорів задекларувати мільйонний «сонячний бізнес» це виглядає як публічна індульгенція всім підлеглим. До того ж, «прикрашена» обіцянкою повернути прокурорські мундири, прокурорські класні чини та пов’язані з ними привілеї.
З огляду на це все на думку спадають рядки Лермонтова про «мундири блакитні» і «відданий народ». Якщо так піде далі, то заклик Венедиктової не боятися і дійсно жити по закону дійсно – це лише прелюдія до повернення в «країну рабів, країну панів».
І для громадян, у яких подібно Віктору Гандзюку сама думка про повернення назад після стількох зусиль і втрат викликає почуття шоку і сорому, це ще один сигнал до об’єднання проти загальної і вже неприхованою погрози.



Источник – kurs.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *