ОГХК: як «розпиляти» мільйони на закупівлі самоскидів та уникнути покарання


ОГХК: як «розпиляти» мільйони на закупівлі самоскидів та уникнути покарання

20.12.2020
  //   1 Переглядів

ОГХК: як «розпиляти» мільйони на закупівлі самоскидів та уникнути покаранняІнеса Щербина, фахівець з публічних закупівель платформи «Ліги антитрасту»
Про погляд суду на «тендерну змову» із закупівлі самоскидів для ОГХК.
У квітні-червні 2018 року філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «ОГХК» за результатами тендерів уклала дві угоди з ТОВ з ІІ «Юромаш»  про закупівлю самоскидів марки Bell Equipment Limited» на загальну суму 353,16 млн грн. Конкурентами «Юромаш» на тендері були дві компанії: «Голекс» з такою самою продукцією, що і «Юромаш», та «ЕТС-Київ» з самоскидами «Volvo». Тендери були проведені з численими порушеннями та бажання замовника «протягнути» конкретні компанії було явним.
З самого початку тендерні вимоги були виписані саме під самоскиди марки «Bell Equipment Limited». «ЕТС-Київ» з цих підстав успішно оскаржив документацію в АМКУ та відомство зобов’язало замовника внести зміни. Замовник рішення виконав, однак в підсумку все одно купив у «Юромашу» самоскиди «Bell». Бо відхилив  пропозицію «ЕТС – Київ», яке запропонувало вантажівки «Volvo» за дешевшою ціною.
На одному з цих тендерів замовник відхилив пропозицію «ЕТС-Київ» нібито за відмову підписувати договір. «ЕТС» поскаржилось в АМКУ, що не відмовлялись укладати угоду. Товариство зазначило, що в проєкт договору були внесені зміни та строк поставки було зменшено з 60 днів до 10, за які самоскиди поставити фізично неможливо. Проте, зміни були внесені ще на етапі проведення тендерів, а товариство, можливо з неуважності, не врахувало цієї обставини. Отже дискримінаційна «заточка від чужих» по строкам поставки «зіграла» та замовник завдяки цьому зміг досягнути своєї мети.
Антимонопольний комітет спрацював оперативно та вже у вересні 2018 року (через чотири місяці після тендеру) розпочав розслідування щодо ознак змови між компаніями «Юромаш» та «Голекс».
Вже у вересні 2019 року, через рік після початку розслідування, АМКУ  прийняв рішення про змову та наклав штрафи 62,5 млн та 4,5 млн грн.
Доказів змови було більш ніж достатньо: компанії знаходились за однією адресою, мали одну ІР-адресу, сталі господарські відносини та спільних працівників (один з яких має 5% частки у статутному капіталі компанії), обмінювались інформацією через компанію «Аргепо», надавали фінансову допомогу, синхронно створювали документи та завантажували їх до системи тощо.
Влітку 2020 року «Голекс» оскаржило до суду рішення АМКУ. Товариство стверджувало, що нібито було позбавлено можливості оскаржити рішення у двомісячний строк, адже воно йому не надходило, і про його існування він дізнався 02.12.2019 з Єдиного державного реєстру судових рішень та з офіційного сайту АМКУ.
Господарський суд м. Києва встановив, що закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску, є підставою для відмови без розгляду справи по суті.
На переконання ж Північного апеляційного господарського суду, до якого потім звернувся «Голекс», АМКУ не навів аргументів щодо неповажності пропуску строку на оскарження та не надав доказів публікації рішення в урядовій та парламентській газеті. А суд першої інстанції не встановив дату отримання позивачем рішення, що призвело до постановлення помилкового рішення про відмову в задоволенні позову.
Також апеляційна інстанція не погодилась з рішенням АМКУ та задовольнила позовні вимоги, з огляду на наступне:
– ознаки схожості в діях  компаній не є єдиним достатнім доказом змови;
– розмір частки у статутному капіталі є неістотним, особа не могла приймати управлінські рішення, а умови для обміну інформацією між конкурентами не були створені;
– отримання компаніями кореспонденції за однією адресою з урахуванням того, що  кожна з них мала своє відокремлене приміщення, не є підтвердженням змови;
– господарські відносини між компаніями не свідчать про відсутність конкуренції та безумовну єдність інтересів;
– наявність у товариств та «Аргепо» спільних власників та працівників не доводить ані зв`язку »Голекс» з «Аргепо», ані того, що через нього відбувався обмін інформацією між учасниками торгів;
– подання тендерних пропозицій з однієї ІР-адреси в один день не свідчить про обмін інформацією між учасниками при підготовці конкурсної пропозиції.
В реєстрі поки відсутня інформацію про касаційне оскарження АМКУ рішення. Проте вважаємо високими шанси АМКУ на перемогу в суді. Адже, по перше, судова практика склалась таким чином, що здебільшого з такою доказовою базою суди підтримували рішення АМКУ.  А по друге, погляд суду на кожен доказ змови, як окремий та не пов’язаний один з одним, та не здійснення оцінки доказів у їх сукупності – хибний шлях. Інакше, будь-якого однозначно переконливого доказу, крім «явки з повинною», не може бути.
Аналогічні рішення прийняли суди першої та апеляційної інстанції по справі за позовом «Юромаш» щодо оскарження цього ж рішення Комітету. Проте в цьому процесі суди також застосували заходи забезпечення позову та зупинили дію рішення АМКУ, що дозволяло «Юромашу» продовжувати брати участь в державних тендерах. Але АМКУ дійшов до касації та в червні 2020 року Верховний суд скасував цю ухвалу.
Провадження ж за касаційною скаргою АМКУ на це рішення Верховний закрив з формальних підстав. АМКУ при цьому може врахувати цей негативний досвід та більш ретельно підійти до підготовки касаційної скарги у справі «Голекс». Адже за умови доведення по «Голексу» змову в касації, АМКУ зможе переглянути справу по «Юромаш» за нововиявленими обставинами.
Всього компанії розіграли разом 4 закупівлі на суму 418 млн грн.
«Юромаш» завдяки рішенням судів після внесення до чорного списку АМКУ встиг укласти державних контрактів на суму більше 60 млн.грн.
«Голекс» за весь час свого існування виконував виключно роль «технічного учасника» та не здобув у жодному з тендерів перемоги.
Статутний капітал «Голекс»  становить 1000 грн, 950 грн з яких належить Бабаяну Г.С. та 50 грн Коляденку С.С.
«Юромаш» володіє Покотило Г.О, яка має частку в  компанії  «Аргепо», якою, в свою чергу, керує співзасновник  «Голекс» Коляденко С.С.
«Юромаш» був «улюбленим» постачальником техніки для двох гірничних комбінатів, Вільногірського та Іршанського, що перебували під управлінням Руслана Журило. Всього компанія уклала з ними 28 контрактів на загальну суму більше 460 млн.грн.
Руслан Журило є фігурантом двох кримінальних проваджень НАБУ: щодо завдання ДП «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» 300 млн грн збитків при реалізації титанової продукції та в «справі Мартиненка» стосовно розкрадань с системі «Енергоатому».
За даними ЗМІ, пов’язані з Журилом компанії досі продовжують вигравати тендери. У червні та вересні 2020 року ТОВ «Атомінвестбуд» отримало три підряди філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на загальну суму 4,62 млн грн. «Атомінвестбуд» нині записано на директора В. Малоока із Жовтих Вод. Це чоловік депутатки Жовтоводської міськради від партії «Відродження» О. Малоок, яка працює фахівцем зі зв’язків з громадськістю та пресою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», на якому раніше заступником директора працював Руслан Журило. Він же був засновником «Атомінвестбуду» у 2010 році, а у 2017 році фірму перереєстрували на його брата Миколу Журило, депутата Жовтоводської міськради від «Блок Петра Порошенка «Солідарність», а згодом – на Малоок.
1 липня 2020 року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»  уклав угоду з ТОВ «Темп» про перевезення уранової руди на 27,09 млн грн. Власники жовтоводського «Темпу» – А. Лісковський  та Жанна Григоренко, дружина Руслана Журила, який сам раніше  мав частку у цій фірмі.
Крім цього у березні 2020 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області звільнив від кримінальної відповідальності обвинуваченого в ухилянні від сплати податків директора ТОВ «Юнайтед Табако» В. Вершуту після сплати фірмою 3,09 млн грн. боргу з акцизу та штраф. «Юнайтед табако» засноване в 2016 році. Нині власником фірми є «Сентротрейд лімітед» (Маршалові острови), бенефіціаром якої вказана мешканка Жовтих Вод О. Бойко. Вона була бізнес-партнеркою екс-директора «СхідГЗК» С. Дробота, а за часів роботи на «СхідГЗК» Руслана Журила постачала на підприємство сталь. Брат Руслана Журила Микола був заступником директора «Юнайтед Табако».
Ось така вона справедливість очами сліпої Феміди.
Інеса Щербина, вперше опубліковано у «Ліга.Блоги»



Источник – nashigroshi.org/

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *