Олігарх-руйнач. Справа Віктора Пінчука




Як колишній зять Кучми наживається на колегах по олігархічному цеху.
Продаж хронічно збиткового банку “Кредит-Дніпро” Олександру Ярославському в черговий раз привернула увагу до аж ніяк не блискучого стану бізнесу “вічно третього” в олігархічної табелі про ранги Віктора Пінчука.
Якщо дана багатостраждальна угода, новини про яку циркулюють з початку року, завершиться, постане питання про склад наглядової ради “Кредит Дніпро”, в який Віктор Михайлович інкорпорував значний список експертів та “агентів впливу”, очевидно не мають ніякого відношення до поточної діяльності досить зубожілого банку з третьої української “десятки”. Нагадаємо, що з 6 членів НС “Кредит Дніпро” четверо – незалежні члени. І тут що ні ім’я, то фігура. Починаючи від глави МВФ в 2007-2011 роках і героя секс-скандалу з покоївками Домініка Стросс-Кана. І закінчуючи співробітником Atlantic Council Андерсом Ослундом, який присвятив останній рік нещадній критиці на міжнародних майданчиках хронічного антагоніста Пінчука – Ігоря Коломойського. Не кажучи вже про Жан-П’єр Сальтьєль, екс-президенті Rothschild Сonseil International, і Алексе Мунтяну, керуючому директорові Europe Virgin Fund (один з підрозділів Dragon Capital Томаша Фіали). Одним словом, це не наглядова рада, а якийсь потужний алаверди усім теоріям змови про світової лаштунки в наших пенатах, пише «УКРРУДПРОМ».
Очевидно, що з продажем “Кредит Дніпро” Віктору Михайловичу доведеться знайти всієї цієї “золотої роті” нові джерела доходів. І зробити це буде не так просто. Адже з продажем банку у Пінчука залишається не так вже й багато системних бізнесів в Україні. Це кілька заводів хронічно збиткового трубно-колісного “Інтерпайпу” і 7 телеканалів його медіа-холдингу StarLightMedia. Хоча останні знаходяться в кращій фінансовій формі ніж аналогічні проекти інших українських олігархів (Ахметова, Коломойського і Фірташа) – це все-таки не “дійні корови”. Швидше, менш обтяжливі зобов’язання ніж у колег по цеху (до звільнення Володимира Бородянського StarLightMedia навіть примудрявся генерувати невеликий прибуток). Втім, вічної дірою в “зарплатної відомості” завжди був самий заполітизований актив Пінчука ICTV і в підсумку він таки взяв своє і повів весь його телевізійний бізнес в стійкий мінус.
Що ж до Interpipe, то історія реструктуризації його боргів, що завершилася в минулому році, вже стала притчею во язицех. Нещасні власники облігацій цього холдингу Пінчука і банки-кредитори в результаті отримали менше 40% своїх вкладень. Очевидно, що навіть любитель покоївок Стросс-Кан не готовий зв’язуватися з активом з подібною репутацією і входити в його наглядову раду. І, мабуть, Віктору Михайловичу доведеться його та інших незалежних директорів “Кредит-Дніпро” разом з подружжям Клінтон, Кваснєвським та іншими збитими льотчиками світової політики взяти на забезпечення як “спікерів” Yalta European Strategy.
Саме їх підтримка укупі з тестем-президентом дозволяє Віктору Михайловичу в умовах відсутності системного бізнесу в Україні залишатиметься важливим гравцем місцевої політичної сцени. Постійний же дохід Пінчуку забезпечують розміщення в офшорах два мільярди доларів, отриманих від продажу купленого в період президентства Кучми за безцінь Укрсоцбанку.
Фактично все на чому сьогодні по-крупному здатний заробляти в сучасній Україні Віктор Михайлович – це суперечки з колегами по цеху. Загальний обсяг претензій висунутих зятем екс-президента не відомий. З того, про що можна достовірно судити, варто згадати минулорічне “примус до миру” Вадима Новинського. Російського олігарха з українським паспортом Пінчук змусив купити 28% британської Regal Petroleum за майже 50 млн доларів. Тролінг Новинського тривав 8 років і, як ми бачимо, в результаті завершився успіхом.
Однак самої епічної перемогою Пінчука над колегами стало підписане ним з Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим два роки тому мирову угоду. У 2013 році Віктор Михайлович звернувся до британського суду з проханням змусити батьків-засновників “Привату” визнати, що акції Криворізького залізорудного комбінату, які вони привласнили в 2004 році, насправді належать йому. А також зажадав відшкодувати весь збиток від володіння комбінатом групою “Приват”, в тому числі і весь прибуток, отриманий від роботи КЗРК за весь цей час.
В результаті даний спір закінчився не рішенням суду, а мировою угодою, відповідно до якого Коломойський і Боголюбов серед іншого віддали Пінчуку свою лондонську нерухомість. Таким чином, вони компенсували той факт, що 12 років використовували КЗРК “та в хвіст, і в гриву” і з Віктором Михайловичем НЕ ділилися. Свої втрати Пінчук оцінив в 2 млрд доларів. Сума мирової угоди в пресі не називалася, але виходячи з вартості лондонської нерухомості Коломойського і Боголюбова це приблизно 800 млн – 1 млрд доларів.
До речі, це не перший раз, коли Пінчуком і Коломойський з Боголюбовим вирішили суперечку “з любові”. У 2015 році вони уклали мирову угоду про виплату дивідендів в їх загальному феросплавному бізнесі. Пінчук вимагав виплати 500 млн доларів дивідендів від прибутку так званого феросплавного холдингу (Нікопольський, Запорізький і Стахановський феросплавні заводи плюс Марганецький і Орджонікідзевський ГЗК), але погодився на суму близько 250 млн доларів.
Таким чином, за останню п’ятирічку Пінчук отримав тільки від “приватівців” понад 1 млрд доларів відступних. Плюс заробітки по дрібниці – типу Новинського. Хто ж стане новою жертвою Віктора Михайловича?



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *