Псевдоволонтери як новий тип шахраїв




Сьогодні, коли Українське військо більш-менш забезпечене найнеобхіднішим, в тому числі і лікарськими препаратами, кількість волонтерів-благодійників, які займаються пораненими учасниками ООС, істотно зменшилася.
Однак під їх виглядом часом продовжують «працювати» так звані гастарбайтери – люди, що наживаються, прикриваючись благими намірами, пише газета ДЕНЬ.
«Не шкодуйте КОПІЙКИ ДЛЯ ВОЇНІВ …»
Київський метрополітен. Станція «Хрещатик». У вагон заходить пара молодих людей.
– Ми збираємо кошти на потреби воїнів АТО, що знаходяться у військовому госпіталі, – скоромовкою говорять вони. – Зробити внесок хто скільки може: ваші гроші врятують чиїсь життя.
І починають повільно рухатися по вагону, заглядаючи людям в очі. Деякі, не витримавши їх поглядів, дістають гаманці. Для підтвердження своїх благих намірів вони витягують з кишені якийсь папір, пропонуючи всім бажаючим ознайомитися з її змістом. Доходить черга і до мене:
«У нашій клініці лікуються тяжкопоранені військовослужбовці, які вимагають складних оперативних втручань. Прохання всіх небайдужих людей допомогти коштами для їх проведення ».
Під цим текстом – підпис начальника однієї з клінік Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ», завірена його печаткою. З керівником підрозділу, підпис якого нібито підтверджує достовірність цього «документа», ми давні знайомі. На питання, як його звуть і як він виглядає, «благодійники» переглядаються і кажуть що «не пам’ятають», відразу вислизнувши з вагона. Вийшовши з підземки, дзвоню полковнику М. і коротко переказую цю історію.
– По-перше, на сьогоднішній день у нас немає жодного атовца, – говорить він. – А по-друге, для лікування бійців, в тому числі і оперативним шляхом, ми забезпечені всім необхідним.
«ПРОЙДИСВІТІВ ВИСТАЧАЄ І СЬОГОДНІ …»
Після цього випадку я звернувся до Головного управління Національної поліції в місті Києві з проханням прокоментувати його.
– Про подібний інцидент уже надходили повідомлення, – відповіли мені там. – На них завжди виїжджають наші співробітники. Але, повірте, зловмисників досить проблематично затримати: вони ніби інтуїтивно відчувають небезпеку, що наближається і миттєво зникають.
Щодо залучення шахраїв до відповідальності, то такі випадки можна на пальцях перерахувати. Наприклад, кілька років тому проти жителя столиці А. було порушено кримінальну справу за шахрайство: він відкрив в Інтернеті особистий рахунок і звернувся до людей з проханням перераховувати на нього кошти, які потрібні для учасників АТО. Але встиг отримати від 2 громадян тільки 3 тисячі: ті щось запідозрили і звернулися до правоохоронців з відповідною заявою. Закінчилося все тим, що справу стосовно даного громадянина з обвинувальним актом було направлено на розгляд до суду. Там воно і по сьогодні «розглядається» …
Згадаймо хоча б 2014-й рік. З перших днів російської агресії небайдужі українці зробили величезний внесок у відновлення боєздатності Української війська. А в госпіталях, де лікувалися поранені воїни, щодня можна було побачити десятки волонтерів, які допомагали у вирішенні багатьох проблем.
«Померти з голоду …»
Житель одного з обласних центрів Анатолій М. розповідав жителям міста про бої на Донбасі, в яких він брав участь. А ще – скаржився на долю, мовляв, поки воював, дружина кинула, позбавивши його і даху над головою. Не забував поділитися враженнями і про полон, де над ним жорстоко знущалися. А в кінці кожної такої «сповіді» просив «допомогти копійкою, бо інакше доведеться вмирати голодною смертю». І довірливі городяни жертвували «захиснику України» хто скільки міг.
Згодом Анатолій почав навідуватися і в редакції газет, різних благодійних фондів, представляючись там спецназовцем. Невідомо, скільки б тривала ця історія з видуріваніем коштів, якби цей пройдисвіт не наскочив на журналістку Олену С., яку і насторожив його черговий розповідь про «фронтових подвиги». Не буду розповідати всіх її нюансів, а скажу лише, що незабаром Анатолій виявився у відділенні Національної поліції.
– З огляду на ту обставину, що своїми діями він не завдав суспільству значної шкоди і не становить загрози для оточуючих, його не стали брати під варту, – сказав у розмові зі мною старший лейтенант П., – слідчий, який веде порушену проти нього кримінальну справу за статті 190 Кримінального кодексу України і не побажав бачити своє прізвище на сторінках мас-медіа. – Яким буде вирок суду – спрогнозувати важко. Але покарання не буде занадто жорстким: підсудний приходить на допити, щиро розкаюється у скоєному. Втім, будемо сподіватися, що цей випадок послужить йому уроком на все подальше життя.
Розпізнати псевдоволонтеров дуже складно, оскільки вони вдаються до різних хитрощів. Наприклад, майстерно підробляють документи, що засвідчують їх належність до відомих благодійно-волонтерським організаціям, звернення головних лікарів медичних закладів, які просять посприяти в лікуванні захисників України. Вищезазначена історія, яка трапилася зі мною, зайве тому підтвердження.
І якби я спільно з іншими пасажирами вагона, а до цього все йшло, спробували вивести шахраїв на чисту воду, то могли б мати неприємності від правоохоронних органів: для цього у нас не було ніяких, згідно з чинним законодавством, юридичних підстав. Відомі випадки, коли негідники укладають так звані угоди з дружинами, батьками загиблих або поранених бійців, зобов’язуючись всі зібрані кошти передати за призначенням. Останні, не будучи фахівцями з юриспруденції, щиро вірять, що так воно і буде.
– До мене підійшла жінка років 40-45 і розповіла історію мого сина, який на той час перебував у Вінницькому госпіталі, – розповідає Марія Іванівна, мешканка одного з райцентрів Вінницької області. – При цьому, зі сльозами на очах, запропонувала допомогти мені в його лікуванні, пообіцявши, що за зібрані кошти можна буде придбати дорогі ліки, які допоможуть поставити Мишка на ноги. При цьому попросила дати їй ксерокопію мого паспорта і розписку, що я згодна. Не роздумуючи, погодилася.
Минуло кілька місяців, а «жінка» не приходила. Яке ж було здивування Марії Іванівни, коли вона дізналася, що подібні розписки шахрайці дали ще кілька її землячок. Як же боротися з псевдоволонтерамі? Цей тривіальний питання я задав багатьом посадовцям правоохоронних органів. Всі вони чемно мене вислуховували, але крім побажань «бути обережним», «не бути занадто довірливим» нічого іншого я не почув від них.
– Псевдоволонтерство відноситься до шахрайства, причому шахрайства, за яке, як правило, не залучають до реальної кримінальної відповідальності, – сказав у розмові зі мною один з них. – Оскільки воно не відноситься до тяжких, надзвичайно небезпечних злочинів для держави і суспільства, то ми, як правило, рідко звертаємо увагу на людей, які представляються волонтерами. Адже, врешті-решт, ці справи закінчуються тим, що після проведення з ними профілактичної бесіди, їх відпускають.

Замість післямови
Занадто «підприємливі громадяни» в спробі збагатитися не обмежуються лише «волонтерською діяльністю». Найбільш «активні» з них використовують учасників АТО-ООС з числа тих, хто отримав на війні поранення, контузії. Їм вони обіцяють допомогу в отриманні групи інвалідності та пенсій, передбачених чинним законодавством для таких осіб.
Незважаючи на це, двоє жителів Тернополя підшукували учасників АТО і пропонували їм оформити інвалідність. За станом здоров’я. При цьому аферисти весь паперовий процес брали на себе, мовляв, якщо захочете, то потім якось віддячити. Від претендентів на довічне пенсійне забезпечення отримували нотаріальні довіреності, які давали дозвіл здійснювати відповідні дії від їхнього імені. Люди, купившись на обіцянки шахраїв, діяли за їх вказівками, зокрема, збирали необхідні документи, відкривали банківські рахунки. Отримавши готовий пакет документів, шахраї передавали його свого спільника в Київ, а той через медустанови оформляв довідки з липовими діагнозами. З підробленими документами учасники АТО, нічого не підозрюючи, проходили в Тернополі медико-соціальну експертну комісію для встановлення інвалідності.
Зараз, за ​​повідомленням Нацполіціі, відомо про 15 чоловіках, які незаконним способом отримали статус інваліда, а їх виплати привласнили собі аферисти. Під час обшуків у зловмисників вилучили гроші, документи, засоби зв’язку, банківські картки.
ДОВІДКА
Стаття Кримінального кодексу України 190 «Шахрайство»:
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, – карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *