Віталій Портников: Лукашенко не впевнений у власних позиціях, і є великі сумніви, що йому допоможе улюблений фокус зі зміною уряду




На тлі опозиційних протестів і затримань активістів президент Білорусі Олександр Лукашенко відправив у відставку уряд і призначив нового прем’єр-міністра. На перший погляд, особливого значення ці перестановки не мають. Білорусь – не просто президентська республіка. Це країна, в якій вся повнота влади ось уже 26 років належить одній людині. Яка різниця, хто буде прем’єр-міністром Білорусі?
Але, тим не менш, рішення Олександра Лукашенка – свідчення того, що він не впевнений у власних позиціях. Не впевнений у тому, що у період економічної кризи, проблем з епідемією коронавірусу (Білорусь так і не оголосила карантин, Лукашенко влаштував 9 травня парад) і опозиційних протестів вибори відбудуться легко.
Не випадково він лякає білорусів нестабільністю, нагадує їм про заворушення в Україні, територіальні втрати Грузії та Молдови і навіть криваве придушення протестів в узбецькому Андижані. Білорусь – “єдина пострадянська країна, яка не бачила горя” – стверджує Лукашенко. А в такій країні президент повинен “прислухатися” до народу і постійно змінювати поганих чиновників. Що Лукашенко і робить.
Асоціації з Україною
Крім того, відправлений у відставку Сергій Румас, відомий в країні фінансист, виявився прем’єром із власним обличчям, що не могло сподобатися Лукашенку. І в цьому сенсі відставку Румаса можна порівняти з недавньою відставкою українського прем’єра Олексія Гончарука, який спробував претендувати на роль реформатора при “живому Зеленському” – не випадково ж новий український президент намагається копіювати Лукашенка!
А ось новий білоруський прем’єр, Роман Головченко, менеджер військово-промислового комплексу, індивідуальністю не відрізняється – і в цьому сенсі його, знову-таки, можна порівняти з новим українським прем’єром Денисом Шмигалем. Але саме такий прем’єр-міністр і потрібен Лукашенку – і будь-якому президенту “лукашенківського типу”. Щоб ні в кого не було сумнівів: керувати країною може тільки одна людина. А всі інші – лише виконувати її доручення. Тому що Лукашенко – назавжди. А прем’єр та інші члени уряду – на час. На час, який буде визначений особисто президентом.
Великі сумніви
Утім, у мене є великі сумніви, що зараз білоруському правителю допоможе його улюблений фокус зі зміною уряду. Білорусь – на порозі серйозних економічних випробувань. У цьому вона, звісно ж, нічим не відрізняється від інших країн Європи.
Але Лукашенко десятиліттями переконував білорусів, що вони повинні розраховувати на державу, навіть і не на державу, а на нього особисто, а не на себе самих – і в цьому серйозна відмінність білорусів від поляків чи українців.
Чи може сьогодні щось зробити держава – навіть якщо Лукашенко змінюватиме прем’єрів щомісяця – це велике питання. Чи захоче допомагати Лукашенку Путін, розлючений інтеграційною “непоступливістю” Лукашенка, теж нема гарантії. Але мені зрозуміло одне – Лукашенко може запропонувати білорусам хіба що гармати замість масла, репресії проти опозиції замість економічного зростання і добробуту.



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *