Вони обіцяли саджати. Ми думали – корупціонерів. Виявилося – економіку, – журналіст



І її не просто посадили, а міцно упустили до стану штучної коми …
Обухівка. 7.30 ранку. Я – герой абсурдного детектива. Набираю номер і вимовляю: “Я тут”. Двері відчиняються – і я прослизають в перукарню.
На вікнах опущені жалюзі. На столі – напівпорожня пляшка шампанського і засохлі часточки апельсина.
“Раптом чого – НЕ манікюр робимо, а бухаємо”, – змовницьки підморгує мені майстер.
Маски на нас саморобні. Х * р де знайдеш казенні і розоришся: 20 гривень за три години, 60 гривень за день.
Фарбуємо безіменний палець. Стукіт у двері. Ми холодіючи. З розчепіреними пальцями бігу до шампанського …
Але тривога помилкова, в двері заглядає з учорашнього дня безробітна офіціантка Оля з сусіднього кафе.
Маникюрщица вважає квадрати приміщення. Фух, третьої можна.
Оля зазвичай штовхає Оріфлейм або чудо-чаї для схуднення. Зараз принесла дефіцит – антисептик. Рожевий. 50 мл. 120 гривень. Чи не хочете брати? Без нього помрете – ви що, президента не слухаєте вечорами? Того, який “убив Еріку”)).
Слухаємо. І згадуємо … Вони обіцяли саджати. Ми думали – корупціонерів. Виявилося – економіку. Її не просто посадили, а міцно упустили до стану штучної коми.
Манікюр закінчений. Беру антисептик у нашого сільського “менеджера по роботі з віп-клієнтами”. 120 гривень замість 15, але що ж поробиш – ШВЛ на всіх не вистачить …

Наталія ВЛАСОВА



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *