Як сто років тому через епідемію скасовували сезон НХЛ



Зараз, коли з-за коронавируса скасовують один спортивний турнір за іншим, саме час згадати щось схоже з історії. А саме – то, як в останній момент через “іспанського грипу” зупинили сезон НХЛ 1918/19. Чим і займеться “Террикон” …
Як сто років тому через епідемію скасовували сезон НХЛ

“Іспанський грип” вважається наймасовішою пандемією в історії людства, перед якою відступає навіть “чорна смерть” – епідемія чуми, що вразила Європу в XIV столітті. Він атакував планету протягом півтора років – з середини 1918 по кінець 1919. У результаті, була вражена третина людства (550 мільйонів), а загинуло близько 50 мільйонів – більше, ніж у Першій світовій війні (яка почасти й стала причиною швидкого поширення “іспанки “). Як бачимо, рівень смертності жахливий, набагато перевищує те, що ми бачимо зараз в випадку з коронавірусів.

Але спорт “іспанка” не надто зачепила по цілком зрозумілих причин – ніякого спорту тоді не було. Ну, тобто – майже ніякого. По крайней мере, в Європі організовані змагання не проводилися, Олімпіада 1916 була скасована – спорт пішов на периферію життя, готуючись знову вийти на передній план після закінчення військових дій.

Інша справа – Америка. На її території військових дій не спостерігалося, тому, наприклад, американський футбол продовжував собі спокійно жити своїм життям. І найперші чемпіонати на цьому континенті відбулися саме під час Першої світової – в 1916 і 1917 (обидва виграв Уругвай).

Тривали регулярні змагання і в США. У звичні терміни розігрувалися щорічні Світові серії з бейсболу (в цей час якраз випурхнули на передові позиції великі “Бостон Ред Сокс”). І змагалися за Кубок Стенлі хокеїсти США і Канади. Більш того – саме тоді (а точніше – в 1917) була утворена НХЛ. Ось і восени 1918 за океаном стартував звичайний хокейний сезон, який повинен був завершитися в березні-квітні 1919 року Тоді, на старті турніру, ніхто й гадки не мав, з чим доведеться зіткнутися його організаторам …

Показово, що, незважаючи на назву “іспанська”, той грип був родом з США. По крайней мере, перший зареєстрований його вогнище знаходилося на військовій базі в Канзасі. Пізніше писали про те, що в Америку його занесли китайські іммігранти, але нічого так і не було остаточно підтверджено. “Іспанським” грип назвали тому, що саме в цій країні про нього заговорили широко і почали висвітлювати в пресі.

У 1918 США пережили стрімке поширення епідемії по всій своїй території. До осені він начебто вщух, але потім повернуться – і став лютувати з новою силою. Люди вмирали сотнями. “Морги були упаковані до стелі штабелями трупів. Не було часу лікувати хворих, міряти температуру, тиск. У людей були такі носові кровотечі, що кров стріляла по кімнаті”, – так описувала всі ці жахи одна військова медсестра. Жовтень 1918 став рекордним за кількістю смертей за всю історію США – 195 тисяч жертв “іспанки”. Але, незважаючи на все це, хокейні змагання (як і всі інші) ніхто не подумав скасовувати. Не зупинило господарів НХЛ навіть те, що в тому ж жовтні від цієї хвороби помер Хембі Шор – хокеїст “Оттави Сенаторз”.

Зрештою, регулярний сезон дограли до переможного кінця – благо, довго мучитися не довелося, ліга складалася тоді всього з 3 команд, кожна з них провела лише по 18 матчів, а потім дві кращі – “Монреаль Канадієнс” і “Оттава Сенатрз” – помірялись силами у фінальній серії. “Канадієнс” виграли її 4-1, після чого, згідно з регламентом, повинні були битися за Кубок Стенлі з переможцями Хокейної Асоціації Тихоокеанського Узбережжя – “Сіетл Метрополітанс”.

Всі матчі фіналу проходили в Сіетлі. Як на гріх, зима в тих краях видалася надзвичайно суворою – снігові замети, бурани, люті холоди до мінус 27 градусів. Нічого подібного тут не пам’ятали навіть старожили з особливо багатою фантазією. На цьому тлі розігрувалася драма “іспанки”, яка в ту зиму вбила в місті близько 5 тисяч осіб …

Серія стартувала 19 березня і до кінця місяця в ній було зіграно 5 матчів. Обидві команди здобули по 2 перемоги, ще в одному випадку була зафіксована нічия 0: 0 (по правилам того часу, якщо нічийний результат не вдавалося “розірвати” в овертаймі, гра так і завершувалася). 5-я гра серії за Кубок Стенлі залишилася за “Монреалем” – 4: 3 в овертаймі. Як з’ясувалося пізніше, на той час в обох командах було повно хворих. Власне, остання перемога “Монреаля” і трапилася з таким акцентом: гравці “Сіетла” були остаточно виснажені, і кілька останніх хвилин їм довелося грати в неповному складі – нікому виявилося замінити пішов з майданчика Каллі Уїлсона, який вже теж просто не міг продовжувати поєдинок. ..

Але і у “Монреаля” справи йшли теж, як то кажуть, не “ах”. Після переможного матчу в лікарню потрапили п’ятеро гравців команди плюс тренер Джордж Кеннеді. Діапазон температури у них спостерігався в межах 38.3 – 40.5 градусів. Ще п’ятеро хворіли в легшій формі. Виходити на майданчик було просто нікому (в заявку тоді вносили по 13 гравців). І в середині дні 1 квітня 1919 року, всього за п’ять з половиною годин до оголошеного початку 6-го матчу серії, офіційно оголосили про її скасування.

Організатори відчайдушно намагалися врятувати ситуацію. “Монреалю” пропонували посилитися за рахунок інших команд Ліги Тихоокеанського Узбережжя, але це не спрацювало. Йшлося також про те, щоб віддати Кубок Стенлі “Сіетл”, яке готове виставити повний склад – але тут вже став проти сам “Сіетл”, які не бажали липової перемоги, тим більше в таких обставинах. В результаті, було прийнято рішення вважати сезон незавершеним, а трофей – неразигранним.

Все було б не так уже й погано, якби закінчилося на цьому. На жаль … Через 4 дні один з хворих монреальців – Джо Хол – помер в лікарні. Тренер Джордж Кеннеді був у важкому стані – в Сіетл навіть приїхала його дружина, щоб бути присутнім при кончині чоловіка. На щастя, до цього не дійшло, Кеннеді абияк видерся. Але повністю одужати йому не судилося. До активної роботи він так і не повернувся, а кілька років по тому пішов з життя напівінвалідом.

Титул 1919 залишається єдиним неразигранним річну історію Кубка Стенлі (якщо не брати до уваги сезону 2004/05, повністю зазначеного через локаут). А Джо Хол в 1961 був включений в Зал слави хокею. Навряд чи він потрапив би туди, якби не “іспанка”. Такі гримаси історії …
Обговорити новину можна на сторінці terrikon.com в Facebook https://www.facebook.com/terrikon

Федір Ларін, спеціально для “Террикон”

    



Источник – tribuna.com

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *