Захопили Болгарію і переплутали царів: як викладають на онлайн-уроках історії України




На цьому тижні в Україні почалися онлайн-уроки, які транслюють по всіх телеканалах.
Уроки замовило Міносвіти, піарив президент Володимир Зеленський, а зйомки провели громадські організації, пов’язані, як вчора з’ясувала Країна, з американським мільярдером Соросом.
Так українським дітям намагаються замінити школи, які не працюють через карантин.
Завдяки онлайн-школі багато батьків нарешті самі побачили, чого навчають їх дітей. Особливо цікаво це виглядає на прикладі уроків історії, яка в Україні зараз активно переписується і переглядається.
“Країна” подивилася урок історії для п’ятикласників, який викладає вчитель київської школи №250 Елла Ситник.
Тема сама що ні на є ідеологічна – що відбувалося в Україні в 19-20 століттях.
Це вкрай слизька тема, на яку дуже складно говорити в нейтральному ключі. Але в даному випадку ніхто цього робити і не намагався.
“Імперія – це загарбник”
Протягом одного уроку вчитель спробувала охопити величезний період – від Тараса Шевченка і до Голодомору.
Назва уроку звучало так: “Бурхливі роки або Українська революція (1917-1921 рр) і чому Голодомор 32-33 років називають жнивами скорботи”.
Стартував урок з ХІХ століття. З карти “Українські землі в складі двох імперій” – Російської та Австро-Угорської. Білим кольором позначені кордони сучасної України. При цьому є ще й зелена лінія, яка показує українські етнічні землі. І вони охоплюють набагато більшу територію, ніж нинішня держава.
Учитель констатувала, що Російська імперія контролювала більшу частину українських земель. Після чого на екрані з’явилося визначення, що “імперія – це держава-загарбник, яке силою приєднує до своїх володінь: землі, населення і багатства інших, завойованих їй країн-колоній”.
Влада в такий імперії належить імператору, який не звертає уваги на потреби поневолених народів.
Визначення це, звичайно, покликане показати, що Росія Україна захопила і зробила колонією.
Хоча з чисто наукової точки зору імперії бувають як мінімум монархічні і колоніальні. У колоніальних може взагалі не бути ніякого імператора, а якщо і є, то його права обмежені парламентом. Яскравий приклад – Британська імперія.
Росія ж завжди була монархічною імперією, у якій в строгому сенсі слова не було колоній – все її піддані були громадянами єдиної держави і в своїх станах і класах мали майже завжди рівні права і обов’язки (за винятком деяких груп, наприклад, євреїв). Українців же взагалі офіційно вважали частиною “триєдиного російського народу”.
Інша справа, що нижчі стани мали вкрай мало прав, але це стосувалося як жителів Полтави, так і жителів Рязані.
Заблукала в двох Микола
Але повернемося до уроку. Щоб зрозуміти, як жилося українцям в складі імперій (які свідомо оголошені “поганими”), вчитель показала слайд з нарізкою фактів.
Серед них – знищення Росією Запорізької Січі, заборона на святкування 100-річчя від дня народження Шевченка, а також наказ Миколи I, який відкрив Київський університет, “поширювати російську культуру і російську народність”.
До Австрії теж була претензія – Західна Україна в імперії Габсбургів була найбільш відсталою провінцією.
В принципі, навіть те, що наведені тільки негативні факти – вже досить характеризує “об’єктивність” навчального процесу. Висновок школярам пропонується однозначний – жилося всім дуже погано.
І особливо цікаво, що навіть відкриття царем Київського університету подано як якась “зрада” – мовляв, наказував поширювати російську культуру.
Відкритий, наприклад, в Чернівцях австрійцями університет взагалі вів викладання тільки на німецькій мові до самого розвалу імперії. Однак це в перелік претензій не увійшло.
До речі, на цьому місці учитель назвала Миколу Першого чомусь Миколою Другим. І здивувалася, що російський імператор не поширював українську мову і культуру. “Я думаю, тепер багато хто зможе відповісти на питання: а чи легко жити під владою імператора?”.
Щоб відповісти на це питання школярам запропонували уявити, що їм не можна говорити, а можна тільки вибрати смайлик. Відзначимо – п’ять смайлів носять негативний характер і тільки два – більш-менш позитивні. Нейтральних ж немає взагалі.
Причому вчитель многзначітельно помітила, що позитивні смайли вона б вибирати не стала.
Вільна Болгарія – це погано
Для розуміння шкідливої ​​ролі імперії (Російської, звичайно ж) наводився ще один приклад. Учитель показала картину бою російських і турків у Шипки в 1877 році. “Це теж імперія, яка весь час вела загарбницькі війни”, – резюмувала викладач.
Цікаво, що битва проходила на території нинішньої Болгарії. Яка, за підсумками всієї російсько-турецької війни 1877 року, вперше за довгі століття отримувала незалежність від програла Османської імперії. Але це, на думку викладача, було “загарбницької війною”.
Далі вчитель переходить до Першої світової війні. Так вона її і називає. Однак не пояснює дітям суть поняття – світова. А представляє ситуацію виключно як війну австрійського і російського імператорів. Причому виключно на території України.
“Це не наша війна”, – констатує Елла Ситник. Хоча навряд чи такий термін взагалі застосуємо до світових воєн. Якщо продовжити цю логіку, то і Друга світова теж “не наша”.
Після Лютневої революції (вчитель називає її по-європейськи – “Березневій”), на території сучасної України почалося своє революція. Її вимоги викладені в слайді. Особливо цікавий останній пункт, згідно з яким населення мріяло про українських школах і власному державною мовою.
Взагалі відсилання до марень населення, серед яких не проводилися ніяких опитувань – постійний прийом на цьому уроці. Вище вже наводилися слова про всенародну ненависть до імператорів. Пізніше буде про “одноголосної” підтримки створення УНР.
Після зречення царя Миколи Другого, в Києві проголосили створення Центральної ради, на чолі якої встав Михайло Грушевський.
“Втомлений від імперської неволі український народ одностайно підтримав українську Центральну раду”, – заявили Елла Ситник. Відзначимо, що ЦР ніким не обирався. І одноголосно – питання вкрай спірне.
Але тут з’являються більшовики, які “в грудні 1917 року оголосили Україні війну і почали вторгнення на територію України”.
Вторгнення ілюструвалося картиною Кустодієва “Більшовик”. Учитель пояснила сенс полотна: більшовики чи не топчуть народні маси і люди для них – дрібниця.
Без жодного пояснення – як – було констатовано, що більшовицька армія опинилася під Києвом і стисло розказано історію студентів під Крутами. Далі більшовики беруть Київ і всі навколо грабують і мародерствують.
Це мародерство і терор вчителька проілюструвала картиною російського художника Івана Владимирова “Взяття Зимового”.
Після поразки “визвольних змагань” Україна знову потрапляє до складу інших держав. Про Польщі та Чехословаччині, які забрали частину територій, учитель говорить більш-менш нейтрально. А про радянську частини – з похмурою інтонацією. На карті цей учаток обведений жирно-червоним кольором – “як вироком”, говорить Елла Ситник.
Це було вже завершення української революції – так трактує шкільна програма. І завершення власне уроку.
Закономірне питання: а як же Голодомор? Адже він був заявлений в темі заняття?
Відзначимо, що про цю подію вчитель не сказала ні слова. Просто в кінці ролика пустили відео під сумну музику і вірш українського сучасного поета Анатолія Матвійчука “Три колоски”.
Мабуть, це був образ того, що Поради, які захопили Україну, почали негайно морити голодом Україну.
Хоча між цими подіями – 1921 роком і голодом 1932-33-років – пройшло 11 років. Але про них, а також про причини голоду не було сказано не слова.



Источник – antikor.com.ua

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *